Літо. Пора вільних футболок та сорочок із розстібнутими верхніми ґудзиками у чоловіків і декольтованого одягу у жінок. Через цей одяг на шиях часто можна побачити величезні золоті хрести на масивних ланцюгах, важкі і дорогі кулони, тощо. Часто поряд висять хрест, медалик Богородиці і ще щось… Зірка Давида, монада, або інші «обереги», або кулон із зображенням «знаку зодіака». Зрештою, хто не бачив у Інтернеті рекламу хреста «як у Віна Дізеля у Форсажі», чи одного популярного російського співака, котрий виступає на сцені із хрестом більшим ніж за патріарший. У сьогоднішніх нотатках спробуймо коротенько роздумати над носінням хрестів чи інших нагрудних символів християнства.
У одних із попередніх наших нотаток ми вже роздумували про значення хреста для християн. У молитві Шостого Часу чуємо слова, що Господь пославши свого Єдинородного Сина людству на Спасіння: «… дорогоцінним Його хрестом розписку гріхів наших розірвав і переміг начало і владу темряви». Хрест – символ нашого Спасіння, символ нас як християн.
Знаємо, що перші християни, задля переслідувань у Римській імперії не носили хрестиків, а мали інші символи – зокрема рибу. Про носіння натільних хрестів вперше чуємо у Івана Златоустого та Григорія Великого. Також у актах Сьомого вселенського собору згадується про мучеників Прокопія і Ореста, які постраждали від імператора Діоклетіяна і які носили нагрудні хрестики.[1]
Бачимо хрест на грудях християн і зараз. Щоправда, не завжди його вигляд і присутність вповні відповідає його місії. Дуже часто люди трактують нагрудних хрестик як частину статусу, іміджу. Тому й бачимо величезні і важкі золоті хрести на грубезних і не менш важких ланцюгах, які покликані продемонструвати не так «християнськість» власника, але його «статусність». «Шобпабагатаму»… Звичайно хрест – символ нашого Спасіння є могутнім засобом, символом нашої християнської ідентичності, її зовнішнім виявом. Тому немає нічого злого у тому, аби він був виконаний у красивому художньому стилі, і з дорогоцінних металів. Проте переборщувати не варто. Адже дуже часто занадто великі хрести і ланцюги виглядають як кіч і свідчення повного несмаку своїх власників. Не кажучи вже про нерозуміння істинного призначення носіння натільного хрестика. Він може бути із золота, срібла, платини, дерева, олова, заліза, алюмінію… Може бути на дорогому золотому ланцюзі, а може бути на звичайній тоненькій ниточці. Це не так суттєво. Суттєво те, аби ми сприймали наш нагрудний хрестик чи медальйон не як прикрасу, свідчення «багатства» чи бідності, але як зовнішній вияв нашої християнської ідентичності.
Інша річ – трактування нагрудного хреста чи медальйона як «оберега». Так от. Християнство – не анімізм, не шаманізм і не окультизм. Обереги є припустимими там. Як частина вірування. У християнстві це «не діє». Не тому, що Хрест це щось «слабке». Ні, хрест Христів – могутня зброя. Але ця зброя не покликана бути «чарівною паличкою» і автоматичного оберігати того, хто носить хресне знамення від усіх неприємностей спричинених власною дурістю… Те саме можна сказати і про носіння поруч із хрестами чи медаликами різного роду «амулетів і оберегів». Не можна двом панам служити. Не варто як бабця – героїня Руданського ліпити одну свічку святому Микиті, а іншу – чортові. Треба мати надію на Бога. Але ця надія не означає, що маючи на шиї хрестик ми отримуємо автоматичне «блокування» від усіх неприємностей. Так не буває.
Наостанок спробуємо дуже коротко дати відповідь на ще одне питання, яке постало у тракті підготовки цього матеріалу, і яке задала наш редактор. Питання звучить так: «Чи можна носити на собі знайдений хрестик? Бо існують думки, що ні, інакше носитимеш «життєвий хрест» тієї людини, яка його загубила». Звичайно це забобон і маячня. Бо що має до «життєвого хреста людини» натільний хрестик..? Справа у Божій волі і допусті, а також у нашій життєвій настанові.
Не перетворюймо святих речей на модні елементи чи окультні амулети!
Володимир Мамчин
[1]прот. Євген Заплетнюк. Хвалитимусь лише хрестом Христовим (http://bogoslov.org/hrestyk-2/)
Повязані записи
