Щорічно, впродовж двадцяти шести років, у стінах Українського католицького університету, традиційно 6 січня, відбувається «Вифлеємська гостина». Це приготована волонтерами вечеря для людей, які не мають можливості з ким розділити радість Різдва. Гадаю, що у нашому суспільстві потреба соціального служіння – більш, ніж важлива, а ще й у такий час, оскільки світло народження Спасителя неможливо закривати, приховувати тільки для себе і кола своїх близьких, його необхідно нести іншим. Про захід, його символізм і важливість говоримо із одним із ініціаторів заходу Назарієм Петрівим.
– Назарію, розкажи коротко про ініціативу «Вифлеємської гостини»
Цей захід був ініційований чи, радше сказати, відновлений студентами Українського Католицького Університету та підтриманий ГО «Рух за житя». Подібні заходи на початку минулого століття організовував і підтримував Митрополит Української Греко-Католицької Церкви граф Андрей Шептицький. Із ліквідацією Церкви радянським режимом проведення таких заходів припинилося, оскільки Церква змушена була відійти у підпілля.
Однак із здобуттям Україною незалежності та відновленням діяльності Львівської богословської академії, а згодом ─ Українського Католицького Університету, активні студенти навчального закладу вирішили відродити добру традицію, започатковану великим Митрополитом. Спершу на Святвечір до Львова запрошували студентів зі сходу та півдня, проте, пізніше формат заходу було змінено. Відтак нашими гостями стали ті, які живуть поруч з нами, а ми можливо їх і не зауважуємо. Малозабезпечені, потребуючі, безхатченки.
– Чому цей захід має саме таку назву – «Вифлеємська гостина»?
Вифлеємська гостина ─ це глибоко символічна назва. По-перше, всі ми знаємо, що Вифлеєм ─ це маленьке містечко на Святій Землі, де народився Спаситель, для того, щоб засвідчити, послужити та спасти людство. Католицький Університет ─ це один із найменших навчальних закладів Львова, однак, він має свою харизму, дух і особливість, покликаний свічити та служити. Для мене оте, друге слово «католицький» сповнене глибокого богословського змісту. Етимологія слова ─ грецька і дослівно означає ─ «вселенський». Ставши офіційним організатором проекту, вирішив, що відтепер Святвечір ─ гостина, радісне очікування народження Месії, покликаний об’єднувати довкола цієї сотеріологічної події різних людей.
– Як відбувається організація заходу? Як до нього можна долучатися?
Зазвичай проект стартує наприкінці вересня. Впродовж декількох місяців ми пишемо листи-прохання, складаємо кошторис заходу, проводимо збір пожертв. Активна фаза роботи припадає на 5-6-те січня кожного року. У ці дні декоруємо зал, сервіруємо столи. накладаємо їжу. У цей час потребуємо від 20 до 40 волонтерів, частина з яких має особливе завдання та відповідальність ─ поспілкуватись з нашими гістьми. Часто люди, які приходять до нас на вечерю, потребують чогось більшого, ніж просто попоїсти. Ці люди відчувають голод дещо іншого виміру – це потреба спілкування, турботи та відчуття любові. Зрештою, першочерговим завданням, яке ставлю як перед собою, так і перед волонтерами, – це поділитись найбільшим багатством, яке є у кожного з нас, ─ часом з іншими. Побути поруч, поспілкуватись, допомогти віднайти надію. А іноді ─ навіть і повірити в чудо (Усміхається – Ю.Л.). Ось і перелік найголовніших завдань Святвечора.
Зрештою, Різдво , принаймні для мене, – це час особливого відчуття близькості Бога та Його присутності у моєму житті. Різдво – це не лише стала історично зафіксована подія, яку щорічно переживаємо у визначений календарний день. Різдво ─ це момент, коли ми відкриваємось для Бога і допомагаємо іншим зробити так само. Для мене ж однією з найбільших містерій є Різдво ─ момент, коли всемогутній і вічний Бог приймає людське тіло , народжується як маленька дитина, та ще й в бідних яслах. Коли починаєш роздумувати над таїнством Різдва, усвідомлюєш собі, якою великою і жертовною є Божа Любов до кожного з нас. Той, Хто створив усе, сьогодні (впродовж Різдва) спочиває на руках у свого творіння. Різдво не може не захоплювати. Часто кажу нашим гостям, що ми (волонтери) ─ це лише «олівці у руках Бога», ви не прийшли на вечерю до нас чи до університету, ви прийшли можливо як пастушки, що пасли своїх овець, аби спільно з нами зустріти народження Божого Сина. Це Він ─ головний іменинник та Той, хто запросив кожного з нас.
– Розкажи, будь ласка, ще нашим читачам, як відбувається сама вечеря?
Захід розпочинається 6 січня о 15:00 год зі співу спільних колядок. Відтак, через годину маємо Святкове Богослужіння, а о 16:00 год саму Вечерю. Все відбувається в корпусі Гуманітарного факультету УКУ ( вул. Козельницька,2а ).
– 2020-ий рік був особливим, зважаючи на карантинні обмеження. Чи вплине пандемія на сам характер проведення Вечері?
Так, безсумніву. 2020 р. особливий, і пандемія вплинула на багато процесів. Перш за все, я вийшов за межі УКУ, але продовжую допомагати курувати «Вифлиємську гостину». Цьогоріч ми спільно з ректоратом УКУ прийняли рішення, що традиційне місце проведення заходу буде змінено. Таке рішення повязане перш за все з карантинними обмеженнями. В УКУ буде прийнято близько 100 гостей, звичайно, це не та кількість, якою я звик опікуватись (а в різних локаціях Львова ця цифра сягала більше 2 тисяч осіб), проте я розумію, що передаючи проект навіть цілій структурі, завжди йде мова про конкретних людей, яких треба навчити, поділитись досвідом і до певної міри скерувати. Мене тішить, що з моїм відходом з УКУ, проект житиме (Усміхається – Ю.Л.). Очевидно, що я й надалі продовжуватиму інші соціальні проекти, якими опікувався, і якщо Бог дозволить то творитиму з командою однодумців нові.
– Очевидно, що захід потребує жертводавців. Як можна фінансово долучитися до ініціативи?
Дуже просто, можна сконтактуватись з нами організаторами (бо цьогоріч, я все ще співкоординую захід) і отримати інформацію про те яким чином можна підтримати проект, або перерахувати кошти на рахунок ГО Товариство «Рух за життя».
Повязані записи
