У нашому житті важливі зустрічі. Думаю собі над тим, що людина все ж не може у цьому світі бути самотньою – їй потрібне спілкування і розрада. Часом ми хочемо відволіктися від буденно-рутинного бігу дня за горнятком смачного какао з другом/подругою, щоб поділитись радістю, пожалітись, а інколи – отримати поради. Зустрічі – це наче перезавантаження оперативки свого серця, приплив емоцій, натхнення, бо ділячись – віддаємо частину своєї душі і зігріваємо внутрішній світ. Через зустрічі також ми знаходимо нові контакти – партнерів у роботі чи друзів.
В основі свята Стрітення Господнього теж приховане глибинне значення зустрічі; і це вже, мабуть, сконцентроване у самому корені слова – «стрічатися», «зустрічатися». Багатовимірність цієї зустрічі – у пісні Симеона-старця, рядки якої чуємо на наших вечірніх богослужіннях: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля».
У тексті Євангелія читаємо, коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
Іншою особою, що зустріла Ісуса в храмі, була пророчиця Анна, про що свідчить Євангеліє від Луки:
|
«Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старості, проживши з мужем сім років від свого дівоцтва, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав (Лк. 2:35-38)». Читаючи ці євангельські уривки, замислилась над тим, чи вдається нам розпізнати момент зустрічі з Богом у нашому житті? Інколи Він стоїть поруч, за нашими плечима, а ми не відчуваємо Його подиху. Мені видається, що цей момент постання перед обличчям Господнім відбувається завжди, навіть у житті найзатятішого грішника. Бог приходить до нас у моменти смутку чи радості, інколи хвороби і біди, інколи – на смертній постелі, і цей тет-а-тет з Богом – невідворотний. Міркую над тим, що Церква невипадково визначає дату для святкування цього дня. Празник Стрітення є логічним завершенням Різдвяних свят і водночас переходом до Господніх страждань, з осмисленням великоднього світанку. Церква пропонує нам п’ять неділь поспіль готуватися до Великого посту: спочатку презентує напівдивака для всіх Закхея, опісля – фальшиву молитву фарисея і щире зізнання митаря, далі – блудного сина і милосердного батька, а вже пізніше – більш прицільно – через М’ясопусну і Сиропусну неділі зосередити увагу на Страшному суді і прощенні. Свято Стрітення – за два тижні до початку пережиття сорокаденної Голгофи, що, безумовно, символізує локальну зустріч перед аналізом власного життя і осмисленням певних моментів. Бог ніби приходить і каже: «Я є! Я – присутній, будь зі мною». Це ніби у нашому земному житті – кожна зустріч містить своє значення: вона може бути першою і останньою або ж лише однією із ланок величезного ланцюга дружби. Але навіть якщо ми більше ніколи у житті не зустрінемось з цією людиною, у нашому серці залишиться приємний спогад, якась пригадка чи асоціація. З дитинства думала над тим, чому на свято Стрітення у храмі освячують свічки. Тепер, міркуючи над значенням празника, розумію, що невипадково. Кожен маленький вогник стрітенської свічки символізує тепло нашого серця, оцей промінь, який виводить нас на довгу дистанцію назустріч Богові, щоб побачити Його лик у своєму житті, дію і наповнитись миром, спокоєм і радістю. Вітаю всіх зі святом! Прямуймо до Бога маленькими, але водночас впевненими кроками, наповнивши серце радістю Стрітення! Юліана Лавриш |
Повязані записи
