Всім нам, котрі живемо у (подобається це комусь чи ні) пострадянській добі, добре відомо словосполучення: Новий рік, окрім того є ще інша реальність, яка вганяє в ступор іноземців: Старий Новий рік… Так от, у пострадянській ментальності, котра, на жаль, ще не повністю вивітрилась із наших голів коли говоримо чи чуємо «Новий рік», одразу ж виникає досить чіткий асоціативний ряд: довгі приготування, мандарини, прикрашення ялинки, салат «Олів’є», «Іронія долі», звернення президента і шампанське під бій курантів. А ще неодмінні новорічні концерти на ТБ, та для більш «просунутих» – передноворічні корпоративи. Ну і звичайно смачна їжа і багато, а точніше забагато алкоголю… такі-от стереотипи. Та як бути із Новим роком з огляду християнства? Як з ним поводитись, адже в нашій країні він припадає на час Різдвяного посту? А чи правильно ми його святкуємо і т.п. Над цими питаннями спробуємо коротко розмислити нижче.
Святкування Новоліття – річ знана здавна. Інформацію про святкування новоліття знаходимо у Старому Завіті, також у інших писемних пам’ятках тих, найдавніших часів до Різдва Христового. Зрештою, всі ми знаємо, або принаймні чули про китайське літочислення, котре налічує не 2015, як наше, а більше семи тисяч років, про єврейське і інші східні літочислення, котрі мовлять про значно більшу кількість років, оскільки починаються не від Різдва Христового, чи як казали в Радянському Союзі від «нашої ери», а значно швидше. Зрештою, хто не пам’ятає знаменитий календар майя, який кілька років тому наробив великого перестраху у світі тільки тим, що якось невчасно закінчився і мав би віщувати «кінець світу». Як бачимо роки пройшли, а світ не «скінчився»… Загальновідомим також є факт, що наші предки, слов’яни-язичники пов’язували Новоліття із весною. Саме той факт, що після зими все прокидається, починає зеленіти і квітнути, це пробудження природи і вважалося початком нового року.
Також всі ми чули про традицію святкувати Новий Рік із початком осені, першого вересня. Саме ця практика і перейшла у традицію українських Церков. Дата початку Літургійного року, по-іншому – Індикту – чотирнадцяте за новим, і перше за старим стилем вересня. Інша традиція в РКЦ, яка живе за Григоріанським календарем, і де новий Церковний рік починається у свято Непорочного Зачаття діви Марії – 8 грудня.
Та повернемось до нашого «цивільного» Нового року, який настає у 00:00 першого січня, а точніше святкування цього дня з християнської перспективи. 
Власне Галичина, і Львів зокрема, дає гарний приклад християнського відзначення цього дня. Доброю традицією вже багато років є подячні Літургії за прожитий рік, а також християнське відзначення Нового року при парафіях. Чи не наймасштабнішим такого роду святкуванням у Львові останніми роками є християнське відзначення Нового року у стінах Львівської Духовної Семінарії. Таке святкування окрім смачних наїдків, танців і веселощів включає, а точніше має у своїй основі, духовний аспект: його учасники неодмінно моляться Святу Літургію, мають духовні роздуми, приступають до Святих тайн.
У особливо ревних християн виникає питання щодо Пилипівки – Різдвяного посту, адже відзначення Нового року припадає саме на цей час – час Посту, коли окрім заборони вживання певних продуктів Церква, для духовного добра вірних, встановлює також заборону на святкування гучних забав. Як бути?
Не знаю, як це питання вирішується в інших Українських Церквах, але у моїй рідній УГКЦ постановою Синоду єпископів цей день, як і День Незалежності України (котрий припадає на Успенський піст) проголошено загальницями – тобто часом вільним від посту навіть якщо це п’ятниця. Таким чином винесено «Соломонове рішення», аби дати можливість вірним Церкви святкувати не грішачи. З іншого боку в Українських Церквах також із пошаною ставляться до «Старого Нового року» – Нового року за Юліанським календарем, котрий святкуємо на 13 днів пізніше «традиційного». Така-от роздвоєність.
Не хочу виступати оракулом чи експертом, але на мою думку значно логічнішим було б перейти на «новий стиль», а точніше – новоюліанський календар, тобто святкування неподвижних свят (свят із фіксованою датою) разом із більшістю світу (римо-католиками, частиною греко-католиків діаспори і більшістю Помісних Православних Церков) зі збереженням Пасхалії. Таким чином проблеми із кореляцією Нового року із постом зникнуть самі собою.
Володимир Мамчин
Повязані записи
