У сьогоднішньому євангельському уривку Господь навчає нас любити. Він говорить про найбільші заповіді, які має виконувати людина, яка є справжнім християнином. Ісус Христос каже про найпершу заповідь, що потрібно любити Господа Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю. А далі Він продовжує навчати і говорить про другу заповідь, подібну до першої, і яка полягає в тому, що люби ближнього твого, як себе самого. Сьогодні своїм прикладом Господь закликає нас до надзвичайно великої і милосердної любові. Христос хоче, щоб кожний із нас полюбив один одного так, як Він нас любить.
Про те, що таке істинна і свята любов, про яку каже Господь, як нам навчитися любити свого ближнього, розмірковує настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці Львівської єпархії ПЦУ отець Андрій Сокальчук:
«Роздумуємо над дуже важливими словами, які сьогодні каже Господь: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест, і йде слідом за мною». І, напевно, дуже важлива відповідь сьогодні повинна пролунати у храмі: що значить слово «полюби» або слово «люблю»? Ми часто його чуємо на кожному кроці, у своїх домівках і церквах. Але чи справді це слово оправдане, і чи дійсно ця любов є істинна і свята, про яку каже Господь Бог у Євангелії, у серці кожної людини? Дуже важливо є сьогодні зрозуміти, що знову і знову ми дивимося на історію, про яку каже Господь, крізь призму історичних подій, які відбуваються у житті нашого Спасителя. І саме тому сьогоднішня наша проповідь є не тільки соціальною, вона є догматичною. Примилосердний Господь сьогодні торкається не тільки нашого тіла, а що важливо – нашого серця і душі, тому що Бога ми називаємо серцевидцем. У євреїв було дуже багато законів, їх було 618, 365 законів вони говорили і забороняли, тобто чого ти не маєш робити, відповідно, кожного дня єврей мав якусь заборону, і 268 законів, які казали, пояснювали те, що ти маєш зробити у своєму житті, зокрема, навіть кожного дня робити ту чи іншу добру справу. Чому саме 268? Це по кількості кісточок людини у тілі. Саме тому це був такий закон руху, як його називали, і, відповідно, кожний єврей повинен був у своєму житті рухатися у своєму духовному вдосконаленні і таким чином наближатися до Бога. Бачимо, що це був дуже складний закон, і кожен мав дотримуватися його у духовних складностях. Відповідно, напевно, і диявол сьогодні, у теперішньому сучасному часі робить все, щоб усе ускладнити, щоби було все складно, щоби, здавалось, коли ти приходиш до храму, а там усе було так складно.
Сьогодні Господь Бог не тільки спрощує закон, Він його робить ясним і зрозумілим – полюби Бога. Отже, твоє завдання тут, у храмі Божому, не просто навчитися виконувати Його заповіді, не просто виконувати пости, молитися, стояти на колінах, читати різні молитви, – ти полюби Бога. Напевно, дуже важливо є робити це з любов’ю тому, що коли ти робиш це з любов’ю, ти не помічаєш, – любов покриває недосконалості. Коли ти любиш, ти не помічаєш недосконалостей, ти молишся з радістю і не помічаєш, як ця молитва пройшла, ти стоїш у храмі Божому, і навіть секундою тобі здалося, як ти відстояв Богослужіння. А ось якщо ти не любиш Бога по-справжньому, – Літургія тобі буде цілим роком, молитва коротка для тебе буде надзвичайно довгою, ти будеш перегортати сторіночки, дивлячись на те, а скільки там ще залишилося, щоби домолитися до кінця, бодай би щоб совість була чистою.
Сьогодні, дорогі мої, Господь Бог каже до нас, що ми не повинні більше молитися, а повинні менше грішити. Сьогоднішній світ здобув певну досконалість у тих зовнішніх виконаннях законів, але бути релігійним, і бути віруючим – це різні речі. Є багато людей, які не знають багато молитов, які не мають Біблії, надзвичайних книжок, але вони живуть по закону Божому: не творять нікому зла, творять добро у своєму житті, навколо себе мають тих, кого люблять, – і це є закон, заради якого Христос прийшов у цей світ. Ми повинні навчитися любити – це наступна ступінь духовної досконалості. Маємо зрозуміти це слово із уст нашого Спасителя. Якщо подивитися на Старий завіт, то дуже важливо, що слово «люби» або «любити» з’явилося не в часі, коли Адам побачив Єву. Здавалося б, це логічно, чоловік побачив дружину, і вигукнув про те, що любить, чи, можливо, виражав свої почуття. Насправді, слово «полюби» або «любив» з’явилося лишень тоді, коли Авраам повів на жертву свого сина Ісаака, улюбленого сина. І ця любов проявилася настільки, що він був готовий заради Бога принести у жертву свою дитину. Я хотів би, щоб ви себе запитали: «А що я готовий сьогодні принести у жертву заради нашого Бога? Що я готовий віддати?». Ми звикли набувати, щоб нам Господь давав, ми звикли просити, приходячи у храм: «Господи, дай мені, забери від мене, врозуми мене, оздорови мене». А що ти готовий дати взамін нашому Богові? Я не кажу про якісь матеріальні чи інші речі. Господь каже про те, щоб ми годину побули з Ним, і нам це є важко зробити, прийшли на вечірнє Богослужіння, подали хлібину тому, хто поруч з тобою. Полюби видимого через невидимого, і, навпаки, неможливо любити Бога невидимого, і ненавидіти видиму людину – Його творіння. Саме тому, коли ми кажемо «я люблю Бога», ми повинні бути дуже обережними із цими словами, оскільки за них потрібно буде відповісти. Якщо ти кажеш «я тебе люблю», – це означає якийсь наслідок від цих слів, і ця любов повинна проявитися. І коли прийдуть до тебе страждання чи випробування, ти згадай, що ти вчора казав «я тебе люблю». Це стосується не тільки церковного життя, а і сімейного, соціального. Ти пригадай, ти вчора говорив мені «я тебе люблю», а сьогодні ти кажеш «як я тебе ненавиджу, я тебе не хочу бачити, знати». Так полюбив Бог світ, що Сина свого віддав. І ця жертва була вищою формою любові, а ми найменшого не можемо віддати, ради того, щоби засвідчити любов».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Андрія Сокальчука
Повязані записи
