Неділя про Закхея у Церкві є першим із кроків, через які готуємось до Великого посту. Це історія про пошук Бога, не зважаючи на людське осудження, сміх та глум.
Про приклад Закхея та важливість його подвигу для сучасного християнина наголошує настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ о.Андрій Сокальчук:
«Впродовж цих кількох неділь готуємося малими кроками до Великого посту. Сьогоднішня неділя розповідає нам про Закхея. Ми чуємо в євангелиста Луки, що саме Закхей не був бідною людиною. Часто приходимо до храму Божого, просимо про ласки у своїх молитвах, однак не завжди розуміємо, скільки всього маємо. Закхей, не зважаючи на всі свої багатства, приходить до милосердного Бога, щоб з Ним зустрітися. Було чимало людей, які були знайомі з Христом, – були Його учнями, слухали проповіді, та не всі до кінця залишилися вірними. Вчинок Закхея сьогодні виглядатиме нам доволі дивним – багата людина, яка наче може все собі дозволити, вилазить на дерево, щоб побачити Ісуса. Саме тому Христос виділяє його з-поміж інших і каже, що гостюватиме у його домі. Ми також приходимо до храму, приходимо для зустрічі з Христом, проте чи всі зустрічаємось з Ним? Господь запитує, що ми зробили для цієї зустрічі? Що змінили у нашому житті? Як показує приклад Закхея – неважлива посада, фінансовий чи соціальний стан, а важливе серце людини. Існує кілька передань, що сталося із Закхеєм, коли він пішов за Христом. Перше з них розповідає про те, що він став учнем Ісуса, невдовзі навіть був вибраний єпископом і присвятив життя служінню. Інше свідчить про те, що він роздав все майно і до кінця свого життя допомагав бідним. Приклад Закхея – це наша внутрішня сповідь. Чимало людей представляють собою зовнішнє виконання закону: дивлячись на родину, своїх співробітників, думаємо, які вони всі щасливі. Чи знаємо ми серце того, хто ззовні виглядає щасливим? Навіть сьогодні у храмі кожен із нас усміхнений, хоча у кожного у серці є і смуток, і печаль, і туга. Сьогоднішній день є початком до святості, адже крок до щастя – визнати власний гріх. Закхей шукав Бога, бо розумів, що у Ньому його спасіння. Сьогодні розуміємо наскільки світ став черствим – ми прокидаємось і часто розпочинаємо день не з молитви, а із соціальних мереж. Церква закликає нас відчути внутрішній стан потреби Бога. Маємо розуміти, наскільки цей біль гріха є потужним. Закхей вилазить на дерево і не переймається, що буде осоромленим, його біль затьмарює сором. Його основне прагнення – бути з Богом. Так і ми шукаймо у своєму житті Господа, шукаймо і ставаймо щасливими, адже щастя не вимагає багатств. Воно дається безкоштовно».
Записала Юліана Лавриш
Повязані записи
