Сьогодні Церква відзначає свято Різдва Пресвятої Богородиці. Це свято розкриває нам не тільки подію народження Божої Матері, а й усю подальшу історію нашого спасіння. Досліджуючи це свято, поринаємо у таємничу, сповнену Божого промислу історію народження Богородиці. Про те, що ж це за стародавній храм, п’ять футбольних полів у довжину і три в ширину, про те, що таке Ковчег Заповіту, та чому він зник, про те, які уроки життя залишило нам подружжя Йоакима і Анни, про актуальність свята Різдва Пресвятої Богородиці у сьогоднішній день, розповідає настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці Львівської єпархії ПЦУ отець Андрій Сокальчук.
Отче, як ми знаємо, церковний рік починається Богородичним святом – Різдвом Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, а також він і закінчується Богородичним святом – Успінням Пресвятої Богородиці. Чому так відбувається? Чому Церква подає церковний рік саме так?
Я хотів би, щоб на мить ми повернулися в той час, коли народилася Пресвята Богородиця. Повернімося в цей час, щоб зрозуміти те, наскільки було важливим для єврейського народу народження Пресвятої Богородиці. Бо саме там розкривається ще більша суть Її народження. Отже, історично ми знаємо, що 21 числа єврейського місяця Тішрей, саме цар Ірод оголосив про відновлення Другого (Третього) храму для того, щоби, напевно, перевершити славу Давида і Соломона. Це мала бути надзвичайно велика святиня із надзвичайно дорогих матеріалів, щоби показати велич цього Єрусалимського храму. У довжину цей храм мав п’ять футбольних полів, а в ширину – три. Цей храм знаходився на горі. Сходинки цього храму були різними. Саме цими сходинками молільники піднімалися до цього храму. Отже, одні сходинки важили від 2 до 5 тонн, деякі – 50 т., а найбільша сходинка важила 400 т. Коли служили в цьому храмі, то одна із частин храму була дуже святою, її ми називаємо, як Святая Святих. Вона була відділена великою завісою. Туди не мали права входити навіть священники. Тобто тільки первосвященник раз на рік мав право зайти туди, щоби жертовною кров’ю покропити за гріхи всього народу. Але була одна проблема – саме там мав знаходитися Ковчег Завіту, який був великою святинею для євреїв. Але сталося так, що Ковчег зник. Він зник десь між Х і VII ст. до Різдва Христового, і, можливо, як вірять ефіопи, син Соломона Менелік викрав його і перевіз до Африки. А можливо, як говорить Друга Книга Макавеїв, пророк Єремія сховав її на горі Нево, а бо ж вона знаходиться десь у підземеллях храмової гори. Тут важливо те, що цього Кивоту Завіту там не було, і, власне, саме святилище було пустим, і, відповідно, богослужіння там були таким собі обманом. І коли Матінка була віддана в служіння до Єрусалимського храму, то Вона, як ми знаємо, була введена у Святая Святих. Саме тому ми називаємо Її Кивотом Завіту. Пресвята Богородиця народилася в дуже важливий час. Це була подія, значення якої люди зрозуміють пізніше. Вона сталася 19 року до Різдва Христового. Це було святом Нового року. Ми його знаємо, як Рош Га-Шана. Люди святкували, вони веселилися, адже це було початком чогось нового. Це був час духового переосмислення. У них був такий інструмент, який називався Шофар, під звуки якого євреї каялися за вчинені гріхи. Вони осмислювали своє життя за цілий рік. Вони намагалися стати кращими. А що ще більш важливо – у цей день священники молилися до Бога, щоби народилася Друга Єва. Вони не знали, що саме у цьому році ця Єва народилася, що Вона вже прийшла в цей світ від Йоакима і Анни. Для євреїв Матінка стала цим Кивотом видимого храму, а для нас Вона має значення цього невидимого Кивоту, тому що ми є храмом Духа Святого, і для нас це народження є безмежно важливим. Саме через Діву Марію у світ приходить Спаситель. У сьогоднішній день ми можемо себе запитати: «А чи люблю я маму?» І тільки з часом ми розуміємо слова, які промовляє наша земна мама: «Я так за тебе переживала». От і Пресвята Богородиця все своє життя переживає за кожного нас. Вона переживала за свого Сина. І ці духовні потуги, які Вона робить заради нашого спасіння, є надзвичайно важливими. І це коло, яке ми сьогодні бачимо, – це початок, тому що всім ми народилися. І буде в нас і своє успіння, тобто смерть, коли ми відійдемо до Господа. Сьогодні ми повинні переосмислити своє життя. День Народження нашої Мами – це можливість прийти до храму. Адже Вона чекає нас у храмі, на великій Трапезі, яка завжди готова, – це Тіло і Кров Її Сина. Земній мамі не потрібні подарунки, окрім того, щоб відчинилися двері і до хати ввійшли її діти і онуки. Матінка Божа надзвичайно радіє кожної неділі і свята, коли відкриваються двері і заходять діти, які про Неї не забувають. Сьогодні я порадив би кожному прийти до храму, поставити свічку, і просто подивитися на ікону Пресвятої Богородиці, крізь призму початку і завершення. І, можливо, вперше, крізь сльози сказати: «Мамо, скільки ти пережила. Мамо, скільки ти горя знесла».
Впродовж церковного року ми святкуємо три Різдва – Різдво Богородиці, Різдво Господа нашого Ісуса Христа і Різдво Івана Предтечі. Чому Церква ставить Богородицю на рівні з цими дуже величними постатями?
Церква хоче виразити важливість тієї чи іншої постаті у своєму житті і житті людини. А це означає, що ця особа, ця постать стосується всіх. Тобто Пресвята Богородиця не народилася для Йоакима і Анни. Пресвята Богородиця народилася для всіх нас. Якщо ж ми говоримо про Івана Хрестителя, то можемо сказати, що він трудився не для себе. Іван Хреститель трудився зради всіх нас. Якщо ж ми говоримо про Спасителя, то Він народився не для Богородиці, Він народився, щоб стати Богом. Якщо ми говоримо про Різдво тієї чи іншої особи в Церкві, то це означає, що ця особа народилася для цілого світу.
Йоаким і Анна – батьки Богородиці, як ми знаємо, тривалий час не мали дітей. Але Бог дає їм подарунок – дочку. Який символізм Церква закладає в їхнє подружжя? Які уроки від сім’ї Йоакима і Анни ми можемо почерпнути для себе у сьогоднішній день?
Перше – це велике терпіння. Друге – це те, чого не вистачає сучасним сім’ям – взаємопідтримки. Біль Йоакима став болем Анни, а Анна відчувала Біль Йоакима. Вони не переставали служити Богові, творити жертву перед лицем Божим. Вони не змінювали свого життя, тобто вони не образилися на Бога. Йоаким і Анна не відійшли від цих трудів, які вони робили. Вони завжди надіялися на Бога. І цей момент духовного страждання і щирої віри у те, що Бог вислухає тебе, – це найбільша наука від цих двох старців. А що важливо для сімейного життя – це підтримка. Для нас вони стають прикладом такого міцного подружжя, яке несе спільний хрест, і, не зважаючи ні на що, надіється на Бога.
На більшість Богородичних свят ми читаємо євангельський уривок про Марту і Марію. У чому полягає богословський контекст цього фрагменту?
Пресвята Богородиця постає перед нами тією, яка є слухняна перед лицем Божим. І, власне, символізм цього євангельського уривку полягає в тому, що ми турбуємося про багато що. Ми турбуємося про багато земних речей, ми турбуємося про те, щоб зробити якусь послугу. Якщо взяти символізм будь-якого свята, то для нас – це столи, на яких багато наготовлено. А до храму багато-хто не йде, або ж йде тільки заради традиції. У Євангелії від Луки Марта постає символом заклопотаної людини у сучасному світі. А, власне, Марія – подібно Богородиці. Адже Пресвята Богородиця виражає для нас любов до Бога. І так же само Марія – вона слухала Ісуса, сидячи біля Його ніг. Вона виражає покору, виражає любов до Спасителя. Господь вчить нас про те, що погане дерево не може дати добрих плодів. І от символізм сьогоднішнього свята полягає в тому, що від початку свого народження Мати Божа була цим добрим плодом.
Отче, які молитви маємо промовляти до Богородиці? Актуальність свята Різдва Пресвятої Богородиці у сьогоднішній день?
Коли ми відкриємо молитвеник, то побачимо багато молитов, в тому числі і звернень до Богородиці, починаючи від Акафісту. Ми маємо багато можливостей, щоби звернутися до Богородиці. Богородиця знає все. Вона співпереживає з нами. Вона знаходиться на чолі всіх духовних починань, особливо боротьби. І повірте в те, що Вона зараз знаходиться посеред хлопців в окопі. Вона знаходиться з тими, хто поранений. Сьогодні Пресвята Богородиця знаходиться там, де плачуть Її діти. Сьогодні я порадив би більше молитися в Церкві. Ми маємо просити Пресвяту Богородицю про те, щоби завершилася війна. Коли були війни, епідемії, то люди в цей час ходили до храму. Вони, як Божі, спільно творили свою молитву. Так, як об’єднується військо, коли йде на війну, так і ми повинні об’єднатися духовно, просячи Пречисту Богородицю про завершення війни і про мир у нашій державі.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
