Капелан — це воїн, воїн духу. Духовний подвиг доволі часто асоціюють з подвигом воїна, тому кажуть «воїн Христовий», «Божий воїн». У християнській парадигмі духовна особа має бути борцем. Водночас воїн — це не військовослужбовець. Це тип характеру, це людина, яка не зупиняється на шляху до перемоги.
Завдання військового капелана — боротися за душу військового, захищати його людяність. Капелан не ідеолог, не політрук, навіть якщо некомпетентним у цих питаннях офіцерам хотілося щоб так було, він — духівник. Військовий капелан має володіти мистецтвом супроводжувати особистість лабіринтами її внутрішнього світу, допомагати людині знайти необхідні ціннісні орієнтири, залишатися людиною в умовах стресу.
Завдання капелана — захистити саму людяність. Для цього потрібно провокувати людину на людяність, навіть в умовах бойових дій. Переконатись, що людина зберігає в собі здатність робити добро, боротися за справедливість, шукати правду та споглядати красу.
Для мене важливі чотири координати нашої людяності, які дозволяють нам захистити в собі людське навіть в умовах воєнного протистояння: добро, істина, справедливість, краса.
Основне завдання збройних сил — це захист. Для нас воїн насамперед — захисник. Така ідентичність військовослужбовця притаманна нам як народу, який постійно змушений був ставати на захист свого права на існування.
Для військового капелана найважливішим є захист людяності, здатності людини зберегти те найсокровенніше, що дозволяє їй потім також повернутися з війни. Йдеться про перемогу над війною. Якщо завдання військових — це перемога у війні, то завдання військового капелана — перемога над війною. Перемога над наслідками війни у людському серці. Тому «бути поруч» я розумію як здатність «нахилити небо до людини».
Джерело: https://hromadske.ua/
Повязані записи
