Сьогодні християни східного обряду відзначають Різдво Пресвятої Богородиці. Діва Марія для кожного християнина є прикладом смирення і незламної рішучості іти за Христом. Однак нині вірянам часто бракує рішучості і тим паче смирення. Цих рис можемо навчитися зокрема у батьків Богородиці – святих Йоакима і Анни, які попри тяжке випробування бездітністю продовжували сподіватися, вірити, любити та зрештою отримали незрівнянний Дар від Бога – доньку, яка у майбутньому, народить Спасителя. Чому свято Різдва Пресвятої Богородиці надихає вдосконалюватися у духовному житті, як правильно ставитися до випробувань та прийняти Божий план стосовно нашого життя розповідає клірик Свято-Покроського кафедрального собору Львова Артемій Бабленюк.
- Отче Артемію, свято Різдва Пресвятої Богородиці – це перший празник Нового літургійного року. Чому церковний рік розпочинається саме із цього свята?
Одне з великих свят, яке стоїть на початку нашого церковного року це свято Різдва Пресвятої Богородиці. Як видно зі слів тропаря свята, то це свято особливо радісне і важливе. «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселеній, з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне». Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої “засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш”. Вже зійшла рання зірка, тож і схід сонця недалекий. Саме Богородиця є Тією особистістю, Яка дарувала світу Христа, основоположника Нового Завіту. І доречним є святкувати народження Цієї особистості саме на початку літургійного року.
- Яких рис сучасні християни можуть навчитися у святих Йоакима і Анни?
Святі Богоотці Іоаким і Анна, для всіх християн показують взірець справжньої надії та непохитного уповання на Бога. Також від цих святих ми можемо навчитися справжньої молитви і довіри своєму Творцеві, а особливо зможемо утверджуватися в любові, яка має бути основою життя християнина.
- У минулому відсутність дітей вважалося ганьбою, натомість сьогодні є багато осіб, які добровільно відмовляються від продовження роду, цей рух називається “Child Free”. Прокоментуйте, будь ласка, тенденцію. У чому криються підстави до неї, на Ваш погляд?
Народження дитини для сім’ї є благословенням Божим і в нинішній час. Тому коли людина створюючи сім’ю свідомо відкидає цей дар, то вона себе робить «богом» вже тут на землі. У сучасному світі людина досить часто бачить себе серцевиною і основою всього світу. Егоїзм для нинішньої людини став так би мовити способом її життя. Тому, починає виникати такий рух, як наслідок того, що людина не бажає себе жертвувати іншим, а для дітей потрібно багато виділяти часу, сил, здоров’я і т. д.
- У житії святих Йоакима і Анни можна багато прочитати про те, що вони сумували через бездітність. Та попри це, не втрачали надії і продовжували молитися і просити у Господа, щоб подарував їм дитя. Як знайти сили вірити і не впасти у відчай у складних життєвих ситуаціях?
Кожна людина в цьому світі постійно зустрічається із різними життєвими випробуваннями. Але коли ми лишень надію покладаємо на себе, то зазнаємо краху і розчарування у перенесенні скорбот. Особливо потрібно пам’ятати, що не можливо людині прожити земне життя без випробувань. Адже переносячи достойно різні скорботи ми утверджуємося в чеснотах, таких як терпіння, надія, милосердя, людяність. Силу для перенесення різних бід ми отримуємо лишень від Самого Христа, Який переніс багато скорбот і знає як допомогти людині. Тому віруючий християнин, який живе церковним життям (не просто сліпо ходить до церкви, а дає місце Богові діяти у своєму житті) завжди отримує Божественну благодать, яка укріпляє немічне. І коли ми бачимо своїми тілесними очима, що це вже кінець, що ось вже немає сил жити далі, то це добрі відчуття, бо саме в такі відчуття зможе увійти Спаситель, Який протягне руку допомоги і витягне із бурі життєвого моря. Потрібно зрозуміти, що всім керує Господь, Який мудро спрямовує до благої мети різні наші життєві страждання. Та слід знати, що життєві земні страждання є тимчасові, а кожного із нас очікують вічні блага.
Як навчитися бути смиренним і без нарікань сприймати Божий план стосовно твого життя?
-Смирення для людини не може бути досягнуте певною рекомендацією. Просте слово не змінює людину, а змінює кожного із нас – Втілене Слово Христос. Людина протягом всього життя зміцнюється та утверджується у волі Божій. Метою кожної людини тут на землі, є зуміти жити за волею Божою. Але цей процес є важким і повний різних випробувань. Тому, при будь-яких життєвих намаганнях і прагненнях потрібно думати чи ми є чинниками волі Божої в нашому житті? І особливо коли ми будемо більше Богові дякувати, та розуміти що перше ніж ми просимо чогось Бог те знає, то в житті буде легше все вдаватися.
- Чимало пар не витримують випробування бездітністю і розлучаються. Тоді як Йоаким і Анна продовжували зростати у любові одне до одного…
-Метою старозавітнього шлюбу було дітонародження. Тоді, як в Новому Завіті метою створення сім’ї є спасіння, обоження, а дітонародження як один із засобів до досягнення цієї мети. Якщо так стається, що в нинішній час не дарує Господь дітей у сім’ю, то це не повинне призводити людей до руйнування початків любові, а навпаки мають двоє (чоловік і жінка) зібратися силами та реалізовувати домашню Церкву, жити один заради одного, уповаючи на Бога і здійснювати волю Божу.
-
Коли Діві Марії було 3 роки, то батьки, як і обіцяли Богові, віддали її до Єрусалимського храму. Втім сьогодні іноді маємо таку ситуацію, що діти хотіли б жити богопосвяченим життям, а батьки не підтримують їх у цьому рішенні. Як навчитися рішучості іти за Христом?
Можна залишити друзів, батьків і присвятити себе зовнішньо Христу. Але найважче – це реально слідувати за Христом. Коли Ісуса Христа запитав багатий юнак, що мені робити щоб спастися? То найгірше, що почув юнак – це іди за Мною! Можна багатство віддати, але мислення не поміняти. Тому рішучість у слідуванні за Спасителем починається у зміні мислення, преображенні розуму, щоб як говорить апостол Павло, мати розум Христовий, «вже не я живу а живе в мені Христос». Тому цим шляхом слід іти кожному християнину, а не лишень вибірково богопосвяченим. Кожний хто прийняв Таїнства Хрещення і Миропомазання став на шлях відкинення гріховного життя, тому розуміти потрібно, що в будь-якій сфері суспільства ми можемо бути носіями Христа – християнами.
Розмовляла: Оксана Бабенко
Повязані записи
