У сьогоднішньому євангельському уривку читаємо про те, як Ісус Христос п’ятьма хлібинами і двома рибами нагодував п’ять тисяч людей. Євангелист Матей описує цю подію такими словами: «І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям» (Мт.14,19). Сьогодні цими учнями, які допомагали Христу, є кожен із нас. Адже саме сьогодні Господь закликає нас до милостині, закликає оглянутися і побачити ближнього, якого можливо потрібно нагодувати. Про важливість віри у нашому житті в контексті сьогоднішнього євангельського уривку розмірковує настоятель храму св. Володимира Великого Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Богдан Кулик:
«У сьогоднішньому євангельському уривку ми читаємо, як Ісус Христос, бачачи перед собою велику кількість людей, змилосердився над ними та вигоїв їхніх недуги. І ось настав вечір, і люди зголодніли. І саме в цей момент Ісус до своїх учнів промовляє: «Дайте ви їм їсти» (Мт.14,16). Але, як знаємо, зібралася велика кількість людей, а саме більше п’яти тисяч. І ось у нас, чисто по-людськи, виникає запитання: чим нагодувати цих людей у цьому пустинному місці? І ось Господь звертається до своїх учнів, щоб ті нагодували людей. А що ж учні? Як вони це могли зробити? Адже вони не мали віри в те, що Ісус Христос – це правдивий Бог. Не мали віри в те, що Він може зробити велике чудо. Не мали віри в те, що Він може нагодувати весь голодний народ, що зібрався у цьому місці.
Сьогодні і в нас, людей немічних, часами пропадає віра у те, а як ми вистоїмо, як нагодуємо людей. І сьогодні ми ставимо собі багато таких запитань. Але, як бачимо, Господь Бог нас не покидає. Він не покинув людей, які тоді знаходилися в пустині і хотіли їсти. Ісус Христос вчинив чудо. Сьогодні це чудо ми бачимо на кожному кроці в Україні. Сьогодні люди діляться всім, що мають. Сьогодні люди діляться всім тим, чим можуть нагодувати свого ближнього. Сьогодні з цілого світу в Україну завозять продукти харчування, медицину. Бо, коли все це почалося, ми думали про те, а хто ж подбає про наш народ, хто подбає про наших біженців, які знаходяться тут і за кордоном.
Дорогі брати і сестри! Про них подбає Господь Бог. Господь подбає про всіх нас. Він подбає про всіх тих, які знаходяться у найжахливіших умовах. Найважливіше – це вірити в Бога. Найважливіше – це у всіх цих складних обставинах не втратити лице людини. Нехай Господь Бог нагодує кожного потребуючого. Нехай Господь нагодує кожного потребуючого не тільки хлібом і рибою, а й наситить духовно».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
