«Звідки ж узявся кукіль?» (Мт.13,27), – такі слова сьогодні читаємо у євангельській притчі. У цій притчі Христос говорить про речі, зрозумілі для всіх. Кожен із нас бачив поле, як на ньому ростуть, наприклад, культурні рослини. Але часом на ньому ми можемо побачити рослини, яких ніхто не сіяв, але, тим не менше, вони там ростуть. Звідки вони взялися? Чому вони ростуть? У такий спосіб, на прикладі Ним же сотвореної природи рослинного світу, Господь Бог показує реальність духовну, яка також має місце у нашому житті, але дуже часто ми її не помічаємо. Духовні речі ми не можемо побачити очима фізичними, але очима духовними. Сліпий жебрак біля міста Єрихону побачив у Ісусі Спасителя, хоча багато інших людей, які мали добрий зір, цього не побачили. Так, багато людей доброї волі горнулися до Ісуса, у Його науці серцем відчуваючи силу життя, силу Божу. А книжники, фарисеї, здавалося б, весь час перебували у молитві, виконували норми закону, приписані Мойсеєм, але їхнє серце було забруднене бур’янами, кукілем.
Коли ми хочемо щось вирощувати на городі, то плекаємо ниву і розуміємо, що якщо цього кукілю буде дуже багато, то врожай може взагалі пропасти, загинути. Так же само і в нашому серці Господь Бог сіє слово правди, слово спасіння, слово Боже. Він засіває у наших серцях слово, яке оживляє нас до життя вічного. І це слово не є приховане за якимось секретними замками, воно є відкритим, доступним для всіх. Вибір залишається за людиною, наскільки вона зможе його прийняти. Людина, йдучи дорогою життя, має різні вподобання, погляди, мрії, плани, світоглядні принципи, морально-етичні принципи, але правдиве і гідне життя може настати тоді, коли вона буде опиратися на мудрість найвищого авторитета – Господа Бога, Творця, який сотворив цей світ, який найкраще знає, яка дорога для людини буде найкращою. Ця дорога має стати не дорогою погибелі, дорогою в нікуди, але має запровадила людину у Царство Боже. Господь Бог все це нам приготував, подав і чекає, щоб ми зробили свій мудрий вибір. А це означає, що у своєму житті, на ниві свого серця, ми маємо плекати ці добрі зерна Божого слова і якомога ретельніше відгороджувати себе від злої і негативної інформації. Дуже важливо вміти розпізнати добру інформацію. Дуже непросто розпізнати де є пшениця, а де кукіль. Інколи духовна сліпота є настільки великою, що ми не здатні розпізнати де є пшениця, а де кукіль. Тоді ми приймаємо все без розбору, внаслідок чого наше серце стає переповнене різними гріховними пристрастями.
Дуже часто ми кажемо: «Обставини сильніші від мене. Я не можу нічого зробити. Я живу так, як всі». Які примітивні слова. Що означають слова «так, як всі?» На землі живе дуже багато різних людей, серед яких є і вбивці, розпусники, наркомани, алкоголіки. Вони також належать до всіх. А є і святі, Божі люди, які живуть гідним, Божим життям, які слідкують за кожним своїм словом, за кожною своєю думкою. І вони також живуть серед нас. Не можна ніколи казати «як всі». Не можна узагальнювати, бо кожна людина є Образом і Подобою Божою, глибокою індивідуальністю. У світлі Божої правди потрібно вміти віднайти своє життя і будувати його на основі тих Божих засад, які Він нам подає. Ми маємо віднайти свій алгоритм життя, щоби згідно з ним пройти цією дорогою життя. Ми маємо пройти цією дорогою у святості, з якомога меншими втратами, щоб здобути Боже благословення, щоб сказати так, як апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Галатів 2,20). Бо коли ми молимося, ходимо до Церкви, сповідаємося і приймаємо Святе Причастя, – Тіло і Кров Ісуса Христа, то живемо так, як каже Ісус: «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому» (Ів.6,56). Тобто, коли ми Причащаємося, – Христос у нас перебуває, а ми перебуваємо у Ньому. Це вже не так, як всі, а як діти Божі. Нехай Господь Бог допомагає нам збагнути цю мудрість і реалізувати її у своєму житті.
о. Ігор Калаш, сотрудник храму св. Ольги і Єлизавети Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
