7 липня Церква відзначає свято Різдва Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. Батьки Івана Предтечі, як знаємо із Євангелія, були бездітні і в літах похилі, але, водночас, справедливі перед Богом, виконуючи всі заповіді та накази Господні. І ось Захарії з’являється ангел Господній, який промовив: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан» (Лк.1,13). Бог почув їхні прохання, їхні молитви. Сьогодні, у час важких випробувань, наслідуймо цей приклад і невпинно молімося. Про зміст свята та надзвичайну місію Івана Предтечі розповідає адміністратор храму святих Ольги і Єлизавети Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Іван Галімурка:
«Народження завжди в родині викликає радість, а якщо це дитина є дуже бажана і давно очікувана, то ця радість є особливою. Саме такою дуже бажаною і довгоочікуваною дитиною був Іван Христитель, і саме тому радість від його приходу на світ є такою великою, що свята Церква іменує день його народження не інакше, як Різдво. Очевидно, що для цього Церква має дуже вагомі підстави. Мабуть, однією з таких підстав є абсолютне твердження нашого Спасителя, котре стосується особи Івана, як читаємо у св. Євангелії: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя» (Мт.11,11). Очевидно, що сказані Господом слова стосуються особливого покликання Івана – бути Його Предтечею.
Про основну ж свою місію Іван говорить: «Той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над Ким побачиш Духа, який сходить і над Ним перебуває, — Той і христить Святим Духом. І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий» (Ів.1,33-34). Як можемо зауважити, Іван, як старозавітній Пророк, свою місію виконав сповна: вийшовши на Йордан, він перший проголосив людству Добру Новину, по суті, ставши першим євангелистом. Адже, Євангеліє – це і є добра новина. Цю Добру Новину Іван проголосив живим. Але цієї звістки віками очікували й померлі, що сходили до аду. А помирали, як відомо, і праведні і грішні, і усі вони чекали на своє звільнення. Тож, у часі свого славного Усікновення Пророк зійшов до аду, щоб і йому благовістити Добру Новину, як згодом скаже апостол Павло: «Господь близько! Ні про що не журіться…» (Флп.4,5-6). Таким чином, зійшовши в ад, Іван Христитель завершив Старий Завіт, бо цілій вселенній дав «знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру» (Лк.1,77-79).
Як бачимо, Іван Христитель був дитиною дуже бажаною не лише для своїх батьків – Захарії і Єлисавети, але і для всього людства. Його покликання, чи, радше, його надзвичайна місія, належно ним сповнена, очевидно і дає підстави величати сьогоднішній день Різдвом чесного славного Пророка, Предтечі і Христителя Господнього Івана.
Тому сьогодні, у день цього світлого празника, закличмо однодушно: «Пророче, Предтече, пустинний жителю, що, почувши божественний Отчий голос, Сина і Господа христити сподобився, і Святого Духа бувши очевидцем, всім проповідував хрищення на покаяння, і нам випроси відпущення гріхів, щоб твоїми молитвами від Христа Бога прийняли ми велику милість» (сідален Собору Івана Христителя). Амінь».
Підготувала Юліана Лавриш