Про сімейні цінності, значення справжньої любові, виховання дітей та християнські терпіння й турботи поспілкувались із чудовою сімейною парою – протоієреєм Михайлом Сиваком, проректором Львівської православної богословської академії, кандидатом богословських наук, автором книги «Анатомія і психологія сімейного конфлікту» та його дружиною п. Юлією. Цьогоріч вони відсвяткували п’яту річницю свого подружнього життя і поділились із читачами нашого сайту порадами, як побудувати щасливу родину.
– Отче Михаїле, розкажіть, будь ласка, про історію створення власної сім’ї. Як Ви познайомились із своєю дружиною, пані Юлією?
о. М. Сивак: Ми познайомились у столиці. Я навчався в Київській Духовній Академії, моя дружина також навчалась у одному із вишів Києва на юридичному факультеті. Зустрілись ми у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Я як студент був іподияконом у Владики Димитрія (Рудюка), який на той час виконував обов’язки ректора Академії, а моя дружина була прихожанкою Михайлівського собору. Завдяки Божому промислу ми покохали одне одного і створили сім’ю (цікаво, хоч ми й познайомилися в столиці, але родом із сусідніх районів, я – із Золочівського, дружина – зі Зборівського). Ця зустріч й стала початком нашого сімейного шляху.
– Пані Юліє, яким найважчим духовним викликам Вам як дружині священика доводиться щоденно протистояти?
Ю. Сивак: Хтось зі святих отців сказав, що якщо хочеш служити Богу – готуй душу до випробувань. І це дійсно так. Як тільки людина починає іти правильною дорогою – одразу йде протистояння зі сторони лукавих сил. Як тільки о. Михайло, згідно своїх обов’язків, зробить якусь добру справу, то відразу ми відчуваємо якийсь тиск, напруження. І це важко. Проте, у нашій сім’ї маємо й усвідомлення того, що наш тато є священиком, і його завдання – служити людям, бути для них порадником
– А чи не виникає у Вас певних «ревнощів», пов’язаних із тим, що отець приділяє багато часу своїм прихожанам, а тому й менше сім’ї?
Ю. Сивак: Ні, адже ще до нашого одруження та висвячення чоловіка я знала, що на мене чекає, яким буде наше життя – і ми деякий час морально до цього готувалась. Проте, я усвідомлюю, що це є його покликанням, служінням.
– Отче Михаїле, ні для кого не таємниця, що в сучасному світі інститут родини втратив своє сакральне значення. На Вашу думку, наскільки важливим є поняття сім’ї, цінностей, які людина черпає від своїх батьків, у сучасній Україні? І чи може сім’я стати тим фундаментом, на якому ми побудуємо свою омріяну вільну державу?
о. М. Сивак: Беззаперечно. Маю наголосити, що Церква дуже високо цінує інститут сім’ї. Наприклад, апостол Павло називає шлюб і сім’ю «домашньою Церквою», «малою Церквою». Якщо в Радянському Союзі і говорили, що сім’я – це клітинка суспільства, то в ієрархії цінностей християнина сім’я займає друге місце після Бога. Саме від сімейних цінностей залежить те, як розвиватиметься держава. Якщо в суспільстві є здорові сімейні союзи, в яких панують любов, злагода, то і в державі буде все гаразд. А якщо в державі розпадатимуться сім’ї, якщо сучасне суспільство пропагуватиме одностатеві шлюби, то це буде ще одним великим кроком до виродження, руйнування інституту сім’ї. Будь-яке викривлення поняття «родина, сім’я» несе за собою дуже плачевні наслідки. Якщо людина піде проти законів природи, проти духовних законів, то це обов’зяково обернеться якоюсь катастрофою для неї самої.
– Чи досі у світі, повному цинізму та розчарувань, любов відіграє головну роль? Яким чином любов може подолати ментальні, соціальні та психологічні бар’єри у родині?
о. М. Сивак: Насамперед, слід розуміти, що таке любов. Апостол Іоан Богослов чітко вказує, що Бог є Любов (1 Ін. 4:8). Тому, коли ми говоримо про любов, то говоримо про Бога. Звісно, Бог сильніший від всіх гріховних віянь, від усіх сумнівів. Тому ті люди, які в сім’ї прагнуть досягнути любові, порозуміння, врешті, досягають Бога. В тому й полягає мета шлюбу, щоб досягти справжньої християнської любові. А для того, щоб стосунки між подружжям були міцними, необхідно йти шляхом богопізнання. Лише жертвуючи собою заради інших, заради коханої людини, ми проявляємо любов. Єдине, що може врятувати сім’ю – це справжня любов, яка не є якимсь ефемерним архаїзмом. Любов – це живий діючий Бог. Покликанням людини є пізнавати Бога і досягати любові.
Ю. Сивак: Я погоджуюсь із отцем Михаїлом. Часто тільки завдяки Любові та молитві, можна перебороти багато конфліктних ситуацій. Саме вони допомагають знайти спокій і душі, і тілу. Навіть розум під впливом любові може по-іншому дивитись на речі, які здавались складними, на ситуації, з яких наче не було виходу.
о. М. Сивак: Паралельно із молитвою, обов’язково має бути спілкування одне із одним. У конфлікті головне – не мовчати, не закриватись у самому собі, а намагатись зрозуміти свою половинку і спільно вирішувати усі негаразди або труднощі, які трапляються в житті.
– Отче, Ви написали книгу «Анатомія і психологія сімейного конфлікту». Чи допомогли під час її створення якісь ситуації із Вашого сімейного життя?
о. М. Сивак: Як це не дивно, але я повністю погоджуюсь із своєю книгою. Ті рекомендації, які там описані, дуже допомагають нам із дружиною в процесі сімейного життя. Лейтмотивом цієї книги є жертовність, про яку ми вже говорили. Червоною ниткою через усю книгу проходить думка, що секрет сімейного щастя полягає у вмінні жертвувати собою заради коханої людини і не шкодувати жодних душевних сил. Так само ми з дружиною стараємося завжди не зважати на свої особисті амбіції, а все робити заради родини.
– Виходячи із свого досвіду сімейних стосунків, що ви можете порадити молодим парам, які перебувають у кризовому стані, на межі розлучення?
Ю. Сивак: Усі молоді люди, які зустрічаються, планують поєднати свої долі, повинні пережити так званий період «притирання» гострих кутів (яких не уникнути). Після того, як люди навчаться слухати своїх чоловіка чи дружину, поважати їх, їм стане легше жити разом. Треба розуміти, що у шлюбі ви маєте про все радитись, бути терплячими, а не намагатись довести, що тільки ваша думка єдино правильна. В багатьох родинах є «я», але немає «ми». А коли немає «ми» – в подружжя немає майбутнього.
о. М. Сивак: Я повністю погоджуюсь зі своєю дружиною, бо головна проблема людей, які одружуються, а потім розлучаються – в тому, що вони думають, ніби любов – це щось готове, що людина отримує відразу і у великій кількості. Але, насправді, справжню любов подружжя має досягнути спільною важкою працею, надзвичайно великими зусиллями, вміннями подолати самозакоханість. Ця праця полягає в тому, щоб викорінити із себе будь-який егоїзм, будь-яке внутрішнє самовдоволене «я», на якому людина акцентує свою увагу. От коли людина відречеться свого егоїзму, навчиться жити виключно для іншого, лише тоді зможе отримати справжнє сімейне щастя. На це можуть знадобитись роки.
– А чи є якась суттєва відмінність між поняттями «егоїзм» та «свобода»? Людина має жертвувати заради родини всім або ж може залишити простір й для своїх індивідуальних планів, цілей та навіть амбіцій?
о. М. Сивак: Насправді у християнському шлюбі немає роздвоєння у розумінні особистого та сімейного щастя, бо чоловік і дружина повинні бути єдиним цілим. А єдиним цілим можемо бути тільки тоді, коли є єдині почуття, спільне бачення проблем, спільне життя. Звичайно, в сім’ї в чоловіка та дружини може бути якесь особисте життя у розумінні роботи, спілкування з друзями – така «свобода» дозволена. Але все-таки для людини-християнина сім’я повинна бути на першому місці, а вся свобода повинна бути реалізована на благо сім’ї.
– Наскільки важливим є рівноправ’я у вашій родині? Кого ви вважаєте главою своєї сім’ї?
Ю. Сивак: В нашій сім’ї главою є о. Михаїл, як чоловік та батько. Я як жінка та мати деякі речі бачу й сприймаю більш емоційно. А в чоловіка завжди спокійніша, виваженіша реакція на різноманітні речі, які відбуваються у житті. Але найважливіше, що ми повністю довіряємо один одному усі свої тривоги, страхи, не боїмося ділитись своїми переживаннями.
о. М. Сивак: А я б хотів наголосити, що рівноправ’я та устрій сім’ї – це різні речі. У християнській родині чоловік та жінка є рівноправними. Не можна сказати, що хтось вищий, а хтось нижчий, хтось підлеглий, а інший керує. Ієрархія у розумінні гідності людини відсутня – чоловік і жінка рівні. Але у розумінні обов’язків та свого служіння Церква чітко розрізняє, що чоловік є главою сім’ї, а жінка – душею. Глава – це не той, хто наказує і б’є кулаком по столу, мовляв, «як я сказав, так і буде». Глава – це той, хто несе відповідальність та готовий пожертвувати собою заради рідних, брати на себе перші удари. А жінка займається внутрішнім устроєм сім’ї, є її серцем. Моя дружина правильно сказала, що жінка є емоційнішою. Це дійсно так, адже вона створена Богом бути матір’ю. Відповідно, через емоції, через почуттях, жінка може приймати рішення, керуючись материнським інстинктом. У той час, чоловік спроможний проявити чітке вольове рішення, як кажуть: «на холодний розум». І тому Бог так постановив, щоб відповідальність за рішення лежала на плечах чоловіка. Дружина ж має створювати внутрішній простір сім’ї. Ми з дружиною намагаємось керуватись цим велінням Божим у нашому щоденному житті.
– Яким є найщасливіший момент вашого спільного життя за п’ять років шлюбу?
Ю. Сивак: Таких моментів було дуже багато. Але одним із найбільш важливих є народження донечки Софії.
о. М. Сивак: Кожен момент нашого життя є найщасливішим, бо ми дякуємо Богові за кожен прожитий день разом. І, як сказала вже моя дружина, найяскравіший – народження дитини як плоду любові.
– Наскільки важливим є не тільки світське, але й християнське виховання для вашої доньки та для інших дітей у наш суперечливий час?
о. М. Сивак: Християнське виховання повинно бути найважливішим для кожного християнина. Суть його полягає в тому, щоб привити дитині імунітет до гріха. Наш світ перебуває у злі. Ми бачимо зло та гріхи на кожному кроці. А християни, бачачи зло, повинен його не сприймати, відкидати, не спокушатись. Коли в дитини є такий імунітет до гріха, коли вона не піддається на плин часу та має свою думку – то це один з основних елементів виховання.
– Дуже часто сучасні батьки стараються нав’язати своїм дітям вибір професії, намагаються втілити свої нереалізовані амбіції через власних дітей у життя. Чим це може бути небезпечно для дитини?
Ю. Сивак: Перевантажувати дитину не варто. Всьому свій час. Проте, в певному віці дитина вже повинна мати свою волю, бачення свого майбутнього. Батьки ж завжди мають бути друзями для своїх дітей, допомагати їм та розуміти їх, щоб діти насамперед, шукали поради в батьків, а не в однокласників, однокурсників тощо. Батьки повинні поважати думки та працю своїх дітей.
о. М. Сивак: Звичайно, вибір майбутньої професії, на нашу думку, не варто нав’язувати. Батьки повинні гріх присікати, за добро нагороджувати, у всьому допомагати, але вибір професійної діяльності – це вже справа дитини.
– Якими Ви бачите майбутнє своєї доньки та своєї родини?
о. М. Сивак: Всі батьки, які люблять своїх дітей, бажають їм якнайкращого майбутнього. Для нас найважливіше, щоб Софійка була доброю людиною, справжньою християнкою, яка живе в любові, людям робить добро і нікому не чинить зла. А щодо професії, то як Бог дасть і як вона собі вирішить – так і буде.
Ю. Сивак: Дуже хочеться, щоб наша сім’я була щасливою, щоб те, що ми маємо зараз – заклали у своїх дітей, а саме: любов, розуміння, терпеливість та віру в Господа.
– Що б ви хотіли порадити молодим людям, які перебувають або в пошуку своєї другої половинки або намагаються побудувати щасливу родину?
о. М. Сивак: Насамперед, варто запам’ятати кілька моментів: хороший чоловік, як і хороша дружина – це не щось, що можна купити в магазині, а дар Божий, який треба вимолити, випросити, врешті, заслужити своїм чистим, духовним, богобоязким життям. Варто пам’ятати, що вибір чоловіка або дружини – це все-таки завжди ризик, тому треба постаратись дивитись на кохану людину не емоційно, через призму «рожевих окулярів», а спокійно та виважено. Насамперед, спостерігати її погляди на життя, як вона ставиться до своїх батьків, до оточуючих, бо так ставитиметься й до вас. І, знову ж таки, багато молитись, щоб Бог вказав вам на доброго та достойного супутника життя.
Розмовляла Лідія Батіг
Фото Валентини Евтушок та з приватного архіву родини Сиваків.
Повязані записи
