Спорт – ліки для душі і тіла. Як каже відомий афоризм: «В здоровому тілі здоровий дух». У своєму Посланні апостол Іван Богослов, звертаючись до свого друга Гайя, каже: «Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим, так, як і душі твоїй ведеться добре» (3 Івана 1,2). Отець Олег Кобель, священник УГКЦ, у своїх відеоблогах хоче мотивувати нас займатися спортом. Він впевнений, що людина живе повноцінним життям тоді, коли має можливість рухатися. У Приповідках читаємо: «Веселе серце – ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості» (Приповідки 17,22). Отець Олег нагадує нам, що наше тіло є храмом Духа Святого, що підкреслює важливість догляду за ним. Про історію стосунків між Церквою і спортом, про важливість заняття спортом, як спосіб поліпшити своє фізичне, емоційне і духовне здоров’я, розповідає керівник Відділу душпастирства спорту УГКЦ отець Олег Кобель:
«Я хочу мотивувати вас займатися спортом. Сьогодні спорт відіграє велике значення і у житті Церкви. Дуже багато християн займаються спортом. Дуже багато людей свідчать свою віру через спорт, роблячи це публічно. Дуже багато людей йдуть за спортсменами і захоплюються прикладом їхнього життя. Історія стосунків між Церквою і спортом є досить не проста, оскільки в перші століття християнства Церква дуже насторожливо ставилася до спорту, адже Олімпійські ігрища і різні спортивні змагання завжди були елементами прослави поганських божків. І це, звичайно, йшло всупереч Першій Заповіді Божій: «Нехай не буде в тебе інших богів крім мене» (Вихід 20,3). Звичайно, що з часом ця проблема була подолана, оскільки багато людей побачили користь від заняття спортом, багато людей побачили, що спорт може гуртувати, що спорт може робити спільноти, що спорт може робити команди. Багато наших засновників тих чи інших монаших згромаджень засновували різі спортивні секції, організовували різноманітні змагання, щоб притягнути молодь до Церкви.
Людина живе повноцінним життям тоді, коли має можливість рухатися. Ми це бачимо в наших богослужіннях, в наших літургійних жестах, які ми чинимо. Наші богослужіння не є статичні. Ми робимо різноманітні поклони, ми робимо на собі знак хреста. Ми робимо обходи навколо храму або Великі Входи, Малі Входи у самому храмі. Рух – це життя. І тому християнство ніколи не було статичним. І перша вправа, яку я закликаю зробити, – це встати із своїх диванів і зробити на собі знак Святого Хреста – В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Ми порухалися, ми зробили невеличкий рух, ми встали з дуже комфортного місця сидіння, ми змусили себе зробити якусь дію. Цей перший крок в такому невідомому для нас напрямку може розпочатися із знаку Святого Хреста. Перед тренуваннями також завжди молюся, прошу Божої опіки для тренування. І це, звичайно, що дуже важливо для нашого життя, оскільки Церква, яка досліджує Святе Письмо, досліджує і самі підстави для заняття спортом. Церква побачила, що ця цитата із Святого Письма, «що ваше тіло – храм Святого Духа» (1 до Корінтян 6,19), якнайкраще показує важливість заняття спортом і дбання за своє тіло, оскільки ми є вмістилищем Святого Духа, ми є вмістилищем самого Бога. І тому ми знаємо цю фразу, ми говоримо, що наше тіло є храмом Духа Святого, але мало хто знає, що ця фраза має своє продовження. У цьому ж Посланні апостол Павло каже: «Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 до Корінтян 6,20)».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу на Youtube-каналі Живе Телебачення
Повязані записи
