Найважливіше у нашому житті – це виконання Божих Заповідей, які є моральним законом для кожного християнина. Заповіді упорядковують наш повсякденний життєвий вибір. Про духовний аспект сьомої Заповіді «Не кради» роздумує військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Олег Кришталь:
«Роздумуємо над нашою тематикою щодо 10 Божих Заповідей. Сьогодні ми дійшли уже до сьомої Божої Заповіді, яка звучить: «Не кради». Це поширена, популярна Заповідь. Вона стосується нашого суспільства, оскільки воно дуже часто піддається тому, щоби переступити її. Момент «не вкради» може бути фізичний, матеріальний, а так же само і духовний, і навіть моральний. Бо красти ми можемо не тільки якісь матеріальні, фізичні речі, але також і певні речі морального характеру. Зокрема буває так, що крадіжкою можна трактувати чиюсь думку, яка прозвучала. Це, наприклад, авторська думка, але ми вирішили її присвоїти собі, і з неї користати, – це також вважається моментом крадіжки. Тобто, наприклад, хтось придумав якусь річ, за яку міг би отримати навіть винагороду, а ми свідомо, знаючи це, крадемо у нього цю думку – це називається плагіат. Це слово зараз є поширеним в університеті. Плагіат – це явище, коли пишеться робота, і ти в ній зазначаєш певну цитату, але не даєш на неї правильне посилання. Тобто ти крадеш думку автора.
Очевидно, десь так само є і у нашому житті: ми дуже часто можемо впасти у спокусу вкрасти чиюсь думку, матеріальну справу, привласнити її собі, бо це нам подобається, а що більше – ми хочемо це отримати даремно. Ми інколи думаємо, що навіщо працювати, якщо можна просто взяти. Наприклад, бачимо, як у когось на подвір’ї ростуть гарні квіти. Там, на подвір’ї, де загороджена територія, але де можна через паркан зайти і ці квіти забрати. І, очевидно, що це вже є переступом цієї Заповіді. Але людина буває настільки немічною, що починає виправдовувати себе, кажучи: «Та я піду, ця одна квітка так би там зів’яла». Але пам’ятаймо, якщо ця квітка знаходиться десь на окраїні, то, очевидно, що ми можемо її взяти без проблем, якщо вона не є на чиїсь приватній території. Але якщо це є приватна територія, то значить, що цю квітку хтось посадив, доглядав, і навіть, якщо вона зів’яла, – це є вже питання цього господаря. Це такий простий приклад стосовно квітки, але це стосується будь-чого.
У нас, в українському суспільстві, інколи побутує така думка, що все, що не так лежить, то все – нічиє. Хтось, можливо, просто забув забрати, але у нас виникає спокуса, диявол не спить, і завжди подає нам бажання щось вкрасти. Стараймося в житті завжди боротися з спокусами. Є певні країни, де помешкання не закривається на ключ, тому що туди не приходять грабіжники, їх просто на просто немає. А якщо і є, то у дуже малій кількості, мізерній. Але у багатьох інших духовних аспектах ми також маємо свої сильні сторони. Пам’ятаймо, що переступ Божої Заповіді залежить тільки від нас: якщо ми хочемо це зробити, ми це зробимо, якщо ж не хочемо, – то маємо докласти всіх зусиль, щоби подолати спокусу. Коли бачимо, що сусід забув якийсь пакет біля дверей, то ми не беремо його і не несемо додому, а дзвонимо до сусіда у дзвінок і кажемо: «Ви забули пакет». І будьте певні, що ви будете змінювати світогляд цього сусіда на краще. Нехай Господь благословить і провадить на добрий, світлий вечір».
Підготувала Юліана Лавриш
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Олега Кришталя
Повязані записи
