Таїнство шлюбу – це благословення нареченого та нареченої (чоловіка і дружини) за їх добровільною згодою на подружнє життя. Ісус Христос освятив шлюб Своєю присутністю на весіллі в Кані Галилейській. Як правильно підготуватися до шлюбу? Як зробити своє подружнє життя по-справжньому щасливим? Як подолати свій власний егоїзм? Чому статевість людини – це особливий Божий дар? На ці питання відповідає віце-ректор Інституту душпастирства подружжя і сім’ї свв. Йоакима і Анни Стрийської єпархії УГКЦ отець Орест Демко.
Найперше завдання подружжя – це любов
Якщо людина не усвідомлює покликання подружжя, які цілі поставлені перед сім’єю, тоді вона готуватиметься до чогось іншого, а, можливо, і до чогось протилежного. І, відтак, постає важливе питання: чи зможуть такі люди створити щасливу сім’ю? Чи буде їхнє подружнє життя щасливим? Що є важливим у контексті приготування до шлюбу? У чому полягає сутність цієї спільноти? Вона відрізняється від футбольної команди чи бізнес-групи. Найперше завдання подружжя, а, відтак, сім’ї – це любов. Подружжя покликане стати спільнотою любові, для якої існує ось це спільне завдання, спільна ціль – зростати у любові і огортати нею одне одного.
Егоїзм подавлює, придушує правдиву любов
Якщо хтось скаже, що це дуже просто, то я з ним не погоджуся. Адже коли зустрічаються двоє різних людей із різних світів, і, навіть тоді, коли вони є добрими людьми, все одно у контексті стосунків буде виявлятися ще багато недосконалостей і проявів егоїзму. І тому час приготування до подружжя має стати нагодою, щоб змінити не стільки іншу людину, скільки найперше змінити на краще себе, навчитися щораз більше любити. Хтось із розумних людей сказав: «Найкращим доказом того, що ти любиш іншу людину, є твої старання, праця і зусилля, щоб змінити на краще себе, викорінити свої вади». Я вважаю, що саме на це має бути спрямований час приготування до подружнього життя. Якщо двоє людей просто живуть у власне задоволення, то марнують свій дорогоцінний час. Тоді існує велика небезпека, що коли вони все ж таки прийдуть до шлюбу, то опісля їм прийдеться багато чого надолужувати. В гіршому випадку, на жаль, такі не приготовленні до подружжя пари просто розпадаються. Буде помилкою потурати власному егоїзму. На мою думку, це те, чого багато молодих людей сьогодні не розуміють, а, радше, задовольняють свій егоїзм, свої забаганки, потреби, і не задаються питанням про потреби людини, яка знаходиться поруч. Егоїзм подавлює, придушує правдиву любов. Любов і егоїзм – дві неспівзвучні речі. Приготування до подружнього життя полягає в тому, щоби щораз більше зростати у любові, а тим самим викорінювати свій егоїзм. Якщо ж навпаки, коли стосунки дозволяють зростанню егоїзму, тоді виникає небезпека, що така пара не зовсім готова для того, щоб укласти правдиво подружню спільноту.
Статевість як особливий Божий дар
Статевість як особлива сфера людини, як особливий Божий дар, має своє дуже важливе покликання. Зауважте, що серед десятьох Божий Заповідей дві стосуються людської статевості, стоять на сторожі чистоти статевої сфери людини. Одна з них говорить: «Не чужолож», а дев’ята Заповідь каже: «Не пожадай жінки ближнього твого». Чому така особлива увага приділяється статевій сфері людини? Статевість покликана з одного боку єднати людей, щораз глибше поєднувати їхній союз, а з іншого боку – статева сфера є тим лоном, у якому народжується нове людське життя. Тому вона потребує особливої уваги, трепетної опіки, належного, гідного ставлення. Людська статевість покликана поглиблювати єдність між чоловіком і жінкою, а разом із тим відкриватися на нове людське життя. І стає зрозумілим той факт, чому статеве співжиття дозволено лишень у подружжі. Якщо люди не перебувають у шлюбі, і, навіть, якщо весілля відбудеться за пів року, то статевий стосунок між ними не має що єднати. Бо ці люди, відповідно, щойно готуються до подружнього союзу. Тим паче, дошлюбне статеве життя не є відкритим на народження дітей, а радше, навпаки, люди бояться і всіма способами перестерігаються від того, щоб не завагітніти. Такою є правда. Тому Церква навчає і закликає до того, щоби люди, готуючись до шлюбу, берегли дошлюбну чистоту, вчилися любити одне одного.
Шлюб як початок нового життя
У наш час можемо зустріти таких наречених, які вже незадовго до свого шлюбу виглядають змученими, навіть виснаженими. Часто складається враження, надіюся, що воно помилкове, що ці люди змучилися зустрічатися, і хочуть якнайшвидше відбути цей шлюб, щоби змінити свій статус в надії на те, що, можливо, це щось змінить у їхніх стосунках. Як на мене, то приготування до подружнього життя – це радше висхідна дорога. Це має бути шлях, на якому зростає динаміка стосунків, любов стає щораз більш очевидною, а бажання добра іншій людині стає явним. У часі приготування до подружжя ми маємо побороти власний егоїзм і виробити вміння поставити кохану людину вище понад себе. І, власне, це є тією динамікою, у якій має протікати приготування до подружжя. І тільки тоді шлюб стає кульмінацією цього приготування, після якого розпочинається нове життя. Я бажаю, щоби всі молоді люди належно цінували себе, свою власну гідність, щоб вчилися шанувати гідність іншої людини, і щоб цей час приготування до подружжя не був часом такого фану, відпочинку, релаксу, а наполегливою працею для скріплення стосунків, кращого пізнання одне одного, усвідомлення потреб, а, можливо, і немочей одне одного. Я бажаю, щоби люди, які стоять на порозі шлюбу, чітко розуміли і знали достеменно людину, яка знаходиться поруч, любили її з її плюсами, немочами, вадами. Приготування до подружжя – це праця. Нехай Бог благословить кожну молоду людину, кожну пару, яка готується до шлюбу, до створення сім’ї. Бажаю не змарнувати цей час, але пережити його зріло. А пізніше пережити свій шлюб, як кульмінацію, яка відкриває стосунки на нову перспективу.
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу на платформі Youtube
Повязані записи
