«Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,
і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим…» (Ів. 9: 6-7), — такі слова читаємо у Євангелії неділі про сліпородженого. Ми можемо побачити чергове велике чудо, яке вчинив для нас Ісус Христос. Господь хоче показати нам свою любов і підкреслити той факт, що Він прийшов для того, щоб зцілити нас від сліпоти духовної, а відтак – відкрити нам істину вічного життя у Ньому.
Про духовний сенс неділі про сліпородженого роздумуємо разом із настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отцем Орестом Фрединою:
«Вчорашня неділя називалася про сліпородженого саме тому, що Ісус проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. Цей момент описують такі рядки з Євангелія: «А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження» (Ів. 9: 1). Люди думали по-різному. Апостоли питають: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» (Ів. 9: 2). Бо згідно із старозавітньою думкою, хвороба завжди була наслідком гріха. Ісус Христос відповів їм: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому» (Ів. 9: 3).
У Євангелії від Івана можемо побачити такі три моменти. Перше – це те, що чоловік у неволі хвороби, – сліпий. Він сидить, як жебрак, і може розраховувати на милість інших людей.
Другий момент – Бог побачив його і звернув на нього увагу. Далі Ісус робить те, про що читаємо: «Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом» (Ів. 9: 6). І далі Ісус Христос промовив до чоловіка: «… Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий» (Ів. 9: 7). Чоловік зробив це і прозрів.
Третій момент – ставши правдиво вільним, чоловік не перестає славити Бога, перед ним відкрився світ, про який він міг тільки здогадуватися. Найважливіша річ – цей чоловік покликаний, на відміну від багатьох інших, свідчити перед ворожим світом, який називає себе побожним, про живого Бога.
Ми читаємо про те, як фарисеї допитували його. Вони не вірили цьому чоловікові, бо це ж неможливо, щоб сліпий від роду почав бачити. Вони тягнули до себе батьків, а ті дуже обережно кажуть: «…як тепер бачить, не знаємо, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе…» (Ів. 9: 21).
Відколи Господь Бог прийшов у цей світ, людство поділилося на дві категорії: є люди, яким відкриваються очі тілесні, — але понад усе відкривається серце бачити і знати Бога; є люди, які за всяку ціну стараються виправдати себе своїми знаннями, звичаями, традиціями для того, щоб залишитися самому у собі. Шлях до визволення – це шлях від внутрішньої неволі назустріч Богові, Який на наших стежках нас бачить і першим приходить назустріч, щоб сліпого зробити зрячим, а невільника – зробити Божим дитям».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика за матеріалами відеоблогу о. Ореста Фредини на платформі Youtube
Фото – із Фейсбук-сторінки Церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мережі Інтернет
Повязані записи
