У євангельському уривку ми читаємо про одного чоловіка на ім’я Закхей, який був головою над митарями і був багатий. І не зважаючи на це, він дуже хотів побачити Ісуса, але не міг, бо був малого зросту. Коли Ісус Христос проходив поблизу, то Закхей, бажаючи хоча би здалеку побачити Його, виліз на дерево. Після того, як Ісус сказав, що сьогодні має бути в його домі, Закхей поспішно зійшов і прийняв Його з радістю. Глибоко зворушений, він дав обіцянку вчетверо віддати всім, кого образив при зборі мита та податків. Закхей, відкривши двері покаяння, впустив Ісуса у своє серце. Так же само і ми маємо відкритися на Божу любов і прийняти Господа до свого серця, адже Він завжди чекає зустрічі з нами. Про покаяння, як спосіб навернутися до Бога, розмірковує настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Орест Фредина:
«Що таке навернення? Мені на думку спадає Закхей, який був головою над митарями. Він був знаним чоловіком в місті, фарисеї до нього ставилися з погордою, мовляв, як так, цей чоловік обдирає свій народ, служить Римській імперії. Але він на це не реагував, бо страшенно хотів побачити Ісуса Христа, не зважаючи навіть на те, що був малого зросту. Цей чоловік не сподівався, що Бог може на нього подивитися, але сам дуже хотів подивитися на Ісуса, на Того, Хто воскрешає померлих, робить чуда. І Закхей, будучи на гілках дерева, будучи там, на висоті, хотів побачити Ісуса, а коли б це сталося, то він був би дуже щасливий. Уявіть собі, яке щастя, коли Ісус проходить поруч і каже: «Закхею, злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». Ісус, коли прийшов в його дім, сказав: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Бог першим виходить назустріч, щоб нас знайти. І потім, як ми знаємо, Закхей навернувся. Адже в чому полягає правдиве навернення? Це, насамперед, переміна способу життя. Він, коли навернувся, каже про те, що то вчетверо віддасть тим, кого покривдив. Тепер у Закхея серце сповнене Божої благодаті. У матеріальному світі він мав все, а тут йому відкривається небо. Наше навернення – це дуже великий Божий дар. Але цей дар ніколи не приходить на силу, для того, щоби його отримати, важливо простягнути руку і відкрити серце. Покаяння звернене до всіх нас, адже Ісус закликає: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне».
Навернутися – це знов прийти під опіку Бога. Адже ми Ним живемо, Ним дихаємо, Ним рухаємося. Інколи ми думаємо, що це ми самі, коли захотіли народилися, вибрали такий колір очей, який захотіли. Багато всього нам просто подаровано, і тепер за нами вибір – йти в цей бік, а чи в інший. Наша дорога почалася від миті нашого народження. Навернутися – це знову повернутися в бік Бога. Ми сотворені так, що, насправді, страшенно потрібні один одному. Ми повинні підтримати один одного добрим словом, підтримати того, хто сумує, допомогти тому, хто бідує, сумувати з тим, хто сумує. Ми, насправді, – Божі діти, і покликані по-Божому жити в цьому світі. Якщо нам щось не виходить, то це в переважній більшості тому, що не віримо, тому що покладаємося на себе. Будучи зрілими і дорослими, ми маємо черпати свою силу від Нього, ми маємо дивитися на світ Його очима, ми маємо вчитися любити так, як любить Він. Коли ми навертаємося, то наше життя перемінюється. Навернутися – це перестати в цьому світі бути загубленим і забутим сиротою. Бог кличе нас до навернення».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
