о. Павло Дроздяк: «Господь дав нам можливість, щоб ми змогли підзарядити одні одних доброю, позитивною енергією»

За вікном осінь. А це означає, що нам для того, щоб зігрітися, все більше хочеться гарячої кави, чаю. Але для кожного із нас найтеплішими, мабуть, будуть гарячі обійми наших близьких і рідних. Пам’ятайте, що теплі розмови, любов, доброта, зрештою і співчуття зможуть зараз, як ніколи, допомогти нашому ближньому впоратися з осінньою депресією.

Як лікуватися від осінньої депресії? Де шукати свою життєву енергію? Як зберегти любов та порозуміння у подружжі? Про який особливий відпочинок говорить Ісус Христос? На ці запитання відповідає адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк.

Про який особливий відпочинок говорить Ісус Христос?

Розпочнемо із такої одної євангельської події. Коли наш Ісус Христос разом із своїми учнями і апостолами провадили активну діяльність, то люди йшли для того, щоби слухати Слово Боже, оздоровлятися, багато хто просто хотів побачити цього чудового Учителя, Його команду, з якою Він працював. Якщо ми подивимося з точки зору сучасного менеджменту, то Христос, насправді, для себе обрав не зовсім правильну команду некваліфікованих людей, команду, яка, окрім віри, не мала нічого. Але, мабуть, це було потрібно для Господа Бога, тому що Господь не кличе кваліфікованих, але кваліфікує покликаних. Сьогодні поговоримо про цей фрагмент, коли ці покликані і кваліфіковані Богом люди дуже багато служили. Завдяки їх молитвам багато оздоровлялося, отримувало зцілення, люди вирішували свої проблеми. І каже Господь до своїх учнів, які повернулися до Нього: «А тепер підіть на самоту і відпочиньте трішки». Насправді, це є дуже серйозний меседж: коли Господь Бог каже, що потрібен відпочинок. Він говорить про такий дуже особливий відпочинок: піти на самоту, усамітнитися. Адже ми живемо у постійному русі, живемо у часі і просторі, який дуже нас виснажує, бо багато служимо одне одному, багато витрачаємо своїх емоційних моментів, і коли втрачаємо психо-емоційну стабільність, тоді приходять надзвичайно критичні моменти, які можуть нам зашкодити. І тому Господь каже: «Підіть на тишину, відпочиньте, побудьте самі з собою». Як важливо нам побути самими з собою.

Як лікуватися від осінньої депресії?

Коли ми починаємо вересень, ми зазвичай говоримо, що це – початок нового сезону, нового навчального року. У цей час відновлюється уся наша праця. Але натрапляємо і на інші моменти, коли ми кажемо про існування так званої осінньої депресії, часу і простору, де я втрачаю бажання будь що робити, де мене вже не вабить моя робота, де я нуджуся від тих людей, які мене оточують, де я часами хочу побути на самоті, але це не приносить мені ні користі, ні полегшення. Це для мене є дуже болючим моментом і ми кажемо, що людина входить у осінню депресію. Як лікуватися від цієї так званої осінньої депресії? Як лікуватися від цього стану, коли ми стаємо втомлені зміною погодних умов, коли ми починаємо прокидатися і ще не сходить сонце, коли ми вже такі є втомлені увечері, а ще не ніч? Насправді, ми мусимо ці сили у чомусь черпати, і найкраще їх черпати нам у Господі. Що нам пропонує Господь? Для чого ми покликані піти на самоту? Вона дозволяє нам знайти мир і спокій. Це означає, що у цей період осіннього часу я маю знайти місце, де я можу позбутися гаджетів, тих моментів, які мене відривають від того, що є для мене дуже цінним, дорогим. Якщо не відійду на самоту, якщо ця осіння депресія, це незадоволення, яке є в мені, зайде так глибоко внутрішньо у мій світ, я тоді справді перетворюся на так званого живого мерця – людину, яка, здається, живе, але і не живе, людину, яка приходить до праці не задоволеною і повертається додому такаю ж не задоволеною. І скільки би люди, які нас оточують, не докладали зусиль, – нічого не допомагає. Чому? Це моє завдання – змінитися. Це є мій стан, коли я маю сказати: «Боже, ти бачиш, я зараз потрапив у певну пастку, порожнечу, і не знаю, як з неї вийти. Допоможи мені це зробити, допоможи мені, Господи». Тобто, у який спосіб боротися із цією депресією? Не депресувати від стану, не сумувати від того, що завершилася пора літа, прийшла осінь, і чекає довга зима. Зараз осінь – це час відпочити для того, щоб увійти у цей зимовий період. Це найкраще робити із Господом Богом, з молитвами, зі своїми молитовними правилами, які ми можемо для себе побудувати. Неодноразово ми зустрічаємося із тими речами, коли у час осіннього періоду ми усі розходимося по місцях своєї праці, але є люди, які залишаються на самоті, але ця самотність їх не лікує, а, навпаки, дуже втомлює.

Як зберегти любов та порозуміння у подружжі?

Насправді наші жінки працюють 24 години на добу, і цьому треба віддати належне. Ми, іноді, не цінуємо цих речей, не помічаємо, нам дуже бракує правильного тайм-менеджменту, щоби розуміти, скільки моя дружина вкладає у мою сім’ю. Насправді нам бракує усвідомлення того, що коли ми зайнялися однією працею, а поміж нею можемо випити каву, поговорити, розвіятися, то наші дружини весь свій вільний час посвячують, жертвують заради нас. Хтось може сказати, що це і є завданням дружини. Так, але вона також має право на відпочинок, вона має право відпочивати. Якщо дружина не буде цього робити, то прийде час, мить, коли вона зірветься і ці зриви стануть дуже болючими, бо вони стосуються як фізичного, так і емоційного стану. Тому ніколи не треба нехтувати тим, що сьогодні роблять наші жінки, і це є дуже важливо. Неодноразово у часі пандемії зустрічаюся з тими моментами, коли жінки залишаються вдома, а чоловіки працюють, коли сім’ї страждають від якихось певних непорозумінь, від сімейної робочої втоми, яка їх вбиває. У нашому житті ми покликані робити щасливими одне одних, ми покликані до цього розуміння, до толерування. Я розумію, що, можливо, ми не будемо виконувати ті самі функції, що і жінки, але ми, як чоловіки, маємо докласти усіх зусиль для того, щоби бодай зрозуміти важкість їхньої праці, дати їм можливість відпочити від життєвої втоми, яка дуже часто їх нищить. Бо у протилежному випадку, якщо ми не будемо цих речей робити, ми говоримо про почуття любові, яка вмирає. Адже любов, яка одного разу була благословенна Господом Богом у тайні подружжя, вона, на превеликий жаль, може просто втратити свою силу.

Де шукати свою життєву енергію?

Нам дуже важливо пам’ятати про втому і час відпочинку. Зробіть цей час відпочинку. Пам’ятайте, Господь дав нам цілий тиждень для того, щоб ми мали можливість працювати, займатися своїми справами, і дав нам один день для відпочинку. Напевно, що не даремно Господь Бог цей саме один день дав для відпочинку, не для того, щоби ходити далі по супермаркетах, купувати, продавати, займатися щоденною, буденною роботою. Адже рутина вбиває нас, нищить нас, і ми не відчуваємо тієї радості від життя, і тоді воно стає просто болючим і нестерпним. Господь дав неділю, пам’ятайте про цей один день, де ти можеш побути у мирі і спокої, де ти можеш побути у самоті, де ти уже нікуди не спішиш, тобі не потрібно робити усе те, що робиш протягом тижня. Тобі Бог дав святий день для того, щоб ти наповняв свої сили. Кожен з нас має свої гаджети, вони можуть бути останнього покоління, але якщо цей гаджет не буде заряджений, якщо його батарея буде вичерпана, ним можна лишень що бавитися у пісочку. Він втрачає свою цінність, коли не має в собі енергії, заряду. І пам’ятайте, що ми є дуже сильні у очах Божих, ми є дуже особливе творіння. Господь Бог дав нам можливість, щоб ми змогли підзарядити одні одних доброю, позитивною енергією. Хочу і вас підзарядити цією доброю енергією, пам’ятаймо про маленькі ґудзички радості, про маленькі перлинки, які дають нам життя.

Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика

За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо

Фото – із Фейсбук-сторінки о. Павла Дроздяка