Місяць червень – час, коли ми молимося до Христа Чоловіколюбця. Молебень до Христа Чоловіколюбця – це особлива молитва до Серця Спасителя. Адже воно завжди наповнене великої любові до кожного із нас. Невпинно молімося за наших воїнів, за їхніх матерів, які віддають сьогодні найдорожче, – своїх синів. Про блаженних чистих серцем на фронті, які наповнені Богом і любов’ю до своєї Батьківщини, та про велику любов їхніх матерів, розмірковує адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк:
«У місяці червні ми багато говоримо про надзвичайно важливий орган нашого сприйняття – людське серце. Адже саме людське серце наповнене багатьма відчуттями. Воно любить, страждає, сміється і плаче. Людське серце стискається від великого болю і наповнюється невимовним духом. У місяці червні ми відчуваємо, досвідчуємо і переживаємо цю молитву до Божого серця.
Протягом місяця червня у соборі святого Юрія виставляється до почитання, до молитовного споглядання дуже цікава ікона. Вона написана матір’ю праведного митрополита Андрея Софією Шептицькою. Саме ця ікона показує Ісуса, який дарує нам своє Серце. Споглядаючи цю ікону, ми вдивляємося в кожну її деталь, адже розуміємо те, з яким наміром мати писала цю ікону. Ця ікона була написана після народження найменшого сина Леона. А після того, як митрополит Андрей був обраний митрополитом на Львівську кафедру, ця ікона, на якій зображений Ісус із Серцем, яке Він пропонує, була передана в митрополичі палати Архикатедрального комплексу. І коли ми споглядаємо цю ікону, то бачимо дуже цікавий жест. На іконі Христос показує свою долоню, яка є пробитою від цвяхів, а в другій руці Він тримає Серце, яке неначе подає для кожного з нас.
Знаєте, спогадуючи цю історичну подію, коли мати подарувала цю ікону своєму сину, коли він вирушав на цю Львівську кафедру, проводжу паралель до подій, які відбуваються сьогодні в нашій державі. Адже сьогодні багато матерів наших військовослужбовців приходять, щоби поблагословити і освятити невеличку іконку, хрестик, тобто щось, що вони хочуть подарувати своєму сину, який йде на війну, щоби боронити наш край. Вдивляючись в очі цих матерів, ти справді бачиш їхню глибоку віру, бачиш їхній страх перед тим, що їх можливо чекає в майбутньому, але з іншої сторони ти бачиш, як ці матері живуть великою надією і любов’ю. І ось символ цієї любові, надії – це ця маленька іконка, ця маленька згадка, яку сьогодні наші військовослужбовці тримають дуже близько біля серця, адже це їм нагадує про материнську любов, яка завжди з ними. Це їм нагадує про цю жертву, яку матері складають щодня, даруючи свого сина для кожного з нас зокрема. Мати дарує серце, адже її дитина – це її серце. Її дитина є її життям. І коли мати відправляє свого сина на війну, то неначе дарує нам своє життя, своє серце. І саме цікаво, що ми є відповідальними за це серце. Ми є відповідальними за те, щоби це серце було збережене і наповнене цим Божим життям і Божою благодаттю. Неодноразово в поетичних Книгах ми читаємо про те, як просять, щоби Господь Бог сотворив це чисте серце. Просимо про те, щоби Господь Бог сотворив чистого духа життя, який міститься в нашому серці, яке наповнене живим Богом. Пригадайте 50 псалом, який ми молимося щодня: «Серце чисте створи мені, Боже, і духа правого віднови в нутрі моїм». Власне, це чисте серце – це запорука того, що ми можемо побачити Бога. На горі Блаженств Бог каже: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». І, власне, це блаженство чистих серцем сьогодні звершується на нашому фронті. Ми бачимо цих блаженних чистих серцем, які наповнені Богом і любов’ю до своєї Батьківщини, а також до своєї матері і батька. Ми бачимо цих блаженних і чистих серцем, які бачать Бога. Ми живемо в часі, який приносить нам дуже багато труднощів і болю. Ми живемо в часі, коли зустрічаємося з моментами, коли іноді втрачаємо надію, а іноді наше серце розбивається від неминучого болю. Саме тоді ми маємо підтримувати одне одного, підтримувати серце одне одного, а, відтак, жити серцем. Тому, споглядаючи цю ікону серця Христового, яку написала мати праведного митрополита Андрея, пам’ятаймо, якою дорогою є ціна цього серця. Адже це ціна великої жертви. Це ціна великої крові. Це ціна болю, яку заплатив за нас Господь, а сьогодні платить кожна українська мати, віддаючи свого сина боронити наш край. Тому це серце знаходиться в наших руках. Ми є відповідальними за нього і саме від нас залежить те, чи це серце буде продовжуватися битися, наповнятися любов’ю і обдаровувати світ».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо
Повязані записи
