У сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос каже: «Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має» (Лк.8,18). А далі розповідається про те, як Мати Його й брати прийшли були до Нього, та за через народ не могли до Нього доступитись. Так же само і ми маємо невтомно прагнути побачити і почути Бога. Сьогодні Ісус Христос запрошує нас назустріч з Ним: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт.11,28). Чи здатні ми сьогодні почути Бога? Чи хочемо ми побачити Бога? Чи готові ми до зустрічі з Ним? У чому полягає місія нашого життя? Над цими питаннями роздумує адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк:
«Дорогі брати і сестри! Гарно звучить сьогоднішнє Євангеліє, а особливо його завершальний фрагмент. До Ісуса приходять і кажуть таку фразу: «Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою» (Лк.8,20). Людина прагне побачити Бога. Людина прагне справді доторкнутися до Творця, бо саме Він дає сенс нашому буттю. Ми іноді кажемо: «А для чого ми є? Яку місію ми маємо виконати? Що ми робимо в цьому просторі і часі під назвою життя? Куди ми рухаємося?» І найбільший сенс, який є у нашому бутті, – це те, що Господь кличе мене до життя, як покликав до життя все створіння, яке є перед нашими очима. Бог кличе, щоб я брав участь у житті Пресвятої Тройці, коли ми можемо пізнати любов Бога Отця через Сина у Святому Дусі.
І тому так важливо нам розуміти те, чи хочу я побачити Бога? Адже після моменту гріхопадіння, коли людина відвернула свій погляд від Бога, вона втратила все – життя. І скільки б пізніше людина не вдивлялася у ті замкнені ворота раю, вона не могла знову повернути собі це безсмертя, яке давало їй споглядання Бога. Бо, коли людина споглядає Бога, коли вона перебуває у тій Божій присутності, вона має це життя вічне. І саме це відкриває нам Христос. Син Єдинородний приходить для того, щоби запросити нас знову повернутися туди, звідки ми були взяті, щоб запросити нас туди, де вимріяв нас Господь. Бо кожен з нас є вимріяний Богом, адже Він мріяв про нас, коли створив нас. Він знає сенс нашого буття, який полягає у тому, що ми маємо бути поруч з Ним. Ми маємо дивитися на Нього, бачити Його і мати це життя вічне. Але для того, щоб справді бути близько Бога, потрібно навчитися слухати Його. А промовляє Він до нас щодня, щомиті, але важливо те, чи зумію я це відчитати. Чи зумію я відчитати сьогоднішній ранок, який у мене розпочався? Чи зумію я відчитати дорогу до храму, яку я звершив чи звершила? Що я бачив на цій дорозі? А, можливо, йдучи до храму, я молився, молилася, і моя молитва була наповнена такою свіжістю, бо ми йшли по дорозі, сніг гарно притрушував наші дерева. Ми йшли, кажучи: «Боже, така гарна зима, такий гарний час. А для чого ця війна? Зупини її». Напевно, що і такі почуття виникали у нас, коли ми йшли. А що це означає? Ми переживали Бога, ми хотіли побачити Його. І ми можемо побачити Його у тій природі. Ми можемо зустрічатися з Ним і слухати Його. Через різні обставини свого життя ми можемо слухати, що Бог говорить, тому що Він хоче, щоб ми разом побачилися. Тому сьогодні собі і вам ставлю запитання: «Чи хочеш ти побачити Бога?» Тому слухай Слово Боже і виконуй його».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
