За вікном зимова ніч, неначе казка. Сьогодні вона по-справжньому особлива, адже вселяє у наше серце надію на якесь таке маленьке, але приємне чудо. У сьогоднішню ніч до нас, як до дорослих, так і до дітей, завітає святий Миколай Чудотворець. Він завітає у кожну християнську оселю і подарує кожному з нас те, на що ми так чекаємо. Звісно, наша малеча з великим нетерпінням чекає на смачні подарунки, чекає на цікаві іграшки, якими можна погратися, чекає на особливу увагу, яку їй будуть приділяти рідні та близькі. Так, для батьків – це, безперечно, велика радість, коли їх діти виглядають такими щасливими, і в їхніх очах горить вогонь любові. Але чого очікуємо від святого Миколая ми, які вже стали по-справжньому дорослими? Які подарунки від святого Миколая будуть для нас справді корисними? Можливо, хтось може попросити у нього терпіння, адже земні клопоти і справи вже вичерпали його запас, а хтось попростить міцного здоров’я, бо в сьогоднішній день воно ослабло. Але всі разом просімо святителя Миколая міцної віри, нехай він наповнить наші душі і серця великою любов’ю до своїх рідних, до своїх ближніх. Нехай святий дарує нам відчуття родинного тепла, нехай вогник сімейного щастя ніколи у не гасне. Про свято Миколая, як день родинного тепла, розповідає адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк:
«Ми з вами знаходимося на порозі свята пам’яті святого Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця. Я думаю, що цей суботній день, перед святом Миколая Чудотворця, буде дуже важким і наші діти будуть дуже втомлені, бо так вже захочуть отримати свої подарунки, які в неділю зможуть оглядати. Уже завтра вони зможуть оглядати і дякувати святителю Миколаю не лишень вдома, а й у храмі, бо це ж – неділя. Готуючись до цього дня, мені потрапив до рук невеличкий і цікавий твір Ольги Наконечної про святого Миколая. Я хотів би поділитися з вами, щоби наше пережиття цього свята було дуже особливим:
«Надходило свято Миколая. Цього року воно було дуже холодним. В одній бідній родині жили батько, мати та маленький Івась. У їхній хаті економили дорогий газ, тому в кімнатах було зимно. Вночі Івась змерз у своєму ліжку. Сонний перейшов до батьків і заснув біля них. Коли Івась прокинувся, батька з матір’ю вже не було вдома, вони подались заробити трохи грошей. Він швиденько одягнувся і гайнув на вулицю, де гралися інші діти. Вони саме хвалилися подарунками святого Миколая, знайденими вранці під своїми подушками.
– А що тобі подарували? – спитали вони у Івася.
Він задумався, зітнув плечима й щиро сказав:
– А мені мама з татом подарували тепло…
– Тепло? – зареготали діти. – Хіба можна ним поласувати чи побавитися?
– Мені було дуже холодно, і батьки мене зігріли…
Діти аж за животи схопилися від сміху… Івась гірко заплакав, а потім підвів голову і крізь сльози проказав:
– А кому з вас цієї ночі батьки подарували тепло, га?.. – Нікому, от! То в мене – найкращий подарунок!
І мерщій гайнув до хати…».
Хіба неактуальна ця історія для кожного з нас зокрема? Наші діти отримують насправді подарунки в міру наших можливостей, а можливість батька і матері є великою для кожного у своїй мірі. Батько і мати хочуть для своїх дітей всього найкращого, але просячи у Миколая ці матеріальні подарунки для своїх дітей, ми забуваємо про найважливіше, про те, що ми можемо дати своїм дітям. Пригадайте свято Миколая, яке було у нашому дитинстві, у дитинстві тих, які вже є дорослими. Ми згадуємо про цей день з таким особливим трепетом, з таким особливим теплом, бо розуміємо, що ми пережили: батько і мати подарували нам тепло. Батько і мати подарували нам тепло тих спогадів, якими ми живемо до сьогоднішнього дня. Тому сьогодні я запитую самого себе і кожного із вас зокрема: «А який подарунок сьогодні святий Миколай принесе нашим дітям?» Чи будуть вони згадувати крізь призму років це тепло, яке вони відчули, коли перебували ще зовсім маленькими у цьому родинному домі. Тому найважливіше, що ми можемо зробити, – це подарувати своїм дітям тепло. Тому не жалійте, воно не коштує грошей, воно не потребує надзусиль, воно просто потребує моєї уваги. Тоді, справді, наше свято Миколая буде дуже особливим, воно перетвориться на свято любові, свято добра і свято надії. У цей день ми, справді, будемо надіятися на добре. Адже Миколай не приносить гаджети, Миколай не приносить надзвичайно дорогі подарунки, але він приносить щось значно більше – міцну віру і дає мені можливість, дає мені сили, дає мені натхнення витримати під час шторму мого життя. Святий Миколай дає можливість вгамувати бурю мого життя. І він не зображується так, як зображується часами Санта Клаус, а саме із червоним носом, такий гарний і пухкенький дідусь, ні. Миколай на наших іконах зображений зі зморщеним чолом, це чоловік, який віддав своє життя Богу, а, відтак, жертвував його заради всіх тих, хто у нього просив допомоги. Тому і ми просімо допомоги у святого Миколая, просімо у нього мудрості, просімо у нього розуму, щоби ми могли достойно провадити своє життя».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо
Повязані записи
