Ісус Христос говорить: «Ви – світло світу» (Мт.5,14). Чи можна перемогти світло? Як здолати темні часи і вийти з них переможцями? Де нам сьогодні черпати цю справжню мудрість, як джерело правдивої енергії? Чи справді ми сьогодні наблизилися до підніжжя своєї власної гори Преображення? Над цими питаннями розмірковує адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк.
Слово – джерело тепла
Свобода подібна гірському повітрю. Для слабких вона нестерпна. Саме цей вислів сьогодні дав мені можливість відчути в собі силу цих незламних людей, які тримають одне одного за руку, які сходять на свою вершину, які сходять на свій Еверест. Адже нашим завданням сьогодні є відчути у собі цю силу свободи, яка штовхає нас до надзвичайно конкретних дій. В останніх часах ми так багато говоримо про те, що по всій Україні відкриваються пункти незламності. І для того, щоб ці пункти належним чином функціонували, потрібні наступні елементи: освітлення, тепло, вода, і, без сумніву, – джерело живлення. Саме ці елементи є такими важливими для того, щоби в повноті можна було рухатися далі, щоби можна було розвиватися, щоби можна було творити, щоб можна було жити чи перечекати цю зиму, в яку ми вже ввійшли. Справді, Господь є поруч нас. І ми повинні розуміти найперше те, що коли Господь творив світ, то на початку своїм Словом Він покликав до буття світло: «І сказав Бог: “Нехай буде світло!”» (Буття 1,3). «Й відділив Бог світло від темряви» (Буття 1,4). Саме тому ми можемо бачити, як в останніх часах ті, хто є вороже налаштовані до Бога, воюють зі світлом. Але чи можна перемогти світло? Чи можна перемогти те, що було покликано до життя творчим Словом нашого Отця Вседержителя? Хіба можна перемогти світло, яке в своєму джерелі покликане до існування. Як важливо те, що ми розуміємо, що світло є покликане до життя Словом. Отже, яке є важливе Слово, щоби народилося світло. Коли говоримо про це тепло, яке є необхідним для нас, то розуміємо, що кожне добре промовлене Слово може потенційно стати для нас тим джерелом енергії і тепла, яке необхідне сьогодні для кожного з нас.
Мудрість, яка ввійде у твоє серце
Коли ми говоримо, що по всій Україні відкриваються ці центри незламності, то, насправді, будьмо чесними і відвертими у тому, що кожна наша українська сім’я стає таким центром незламності. Сьогодні кожна наша українська школа стає таким центром незламності. Чому сьогодні говоримо про школу? Адже ми маємо бути свідомими того, що Слово – це зброя. І ми змогли досвідчити це. Це є велика зброя, яка може перемогти. Тому так важливо сьогодні подякувати всім нашим учителям, які є служителями цього Слова, які в умовах тотального відключення енергії стають тими, які завдяки цьому Слову допомагають нашим дітям зрозуміти суть нашого існування. Тому дякую вам, дорогі вчителі, за те, що ви щодня трудитеся, за те, що ви шукаєте шляхи, якими це Слово могло доторкнутися наших дітей. Для чого ми це робимо? Адже ми розуміємо, що наше майбутнє залежить від того, що ми сьогодні посіємо. І в умовах війни, в яких ми з вами перебуваємо, ми дякуємо нашим військовослужбовцям, що дають можливість нашим дітям навчатися. Так, можливо не в надзвичайно зручних для цього умовах, але вони можуть навчатися цьому Слову, яке промовлене нашими вчителями. Для чого? Для того, щоби справді бути мудрими. Для чого нам потрібна мудрість? Мудрість потрібна нам для того, щоб ми усвідомлювали це джерело правдивої енергії. У Книзі Приповідок ми можемо прочитати наступне: «Господь бо дає мудрість, і з його уст виходить знання й розсудливість» (Приповідки 2,6). І дякуючи вам, дорогі вчителі, дякуючи вашому центру незламності, який ви зуміли створити в своєму класі, який ви зуміли створити у своїй школі, ви даєте мудрість своїм дітям. А мудрість дана вам, тому що вона виходить із уст Божих. «Він для праведних зберігає допомогу; він щит для тих, що ходять чесно» (Приповідки 2,7). Книга Приповідок каже: «Мудрість увійде в твоє серце, знання буде відрадою душі твоєї» (Приповідки 2,10). Як важливо, щоб сьогодні наші діти могли чітко це зрозуміти. Мудрість має ввійти у їхнє серце. Ця мудрість входить зі Словом, яке наповнене цією божественною силою, яке наповнене цим божественним знанням, яке виходить з уст Божих. Тому сьогодні так важливо знайти ці правильні шляхи комунікації між учнем і вчителем, між вчителем і учнем, між учнем і батьками. Тому наша місія, як батьків, полягає у тому, щоб максимально докласти зусиль, щоби допомогти нашим дітям продовжувати навчатися, продовжувати збагачувати своє серце тією мудрістю, яка дасть нам поштовх рухатися далі, яка допоможе нам зрозуміти, що ми є щасливий народ.
Преображення, яке змінить нас усіх
Ми сходимо на гору Преображення, де усі ми змінимося. Ми сходимо на місце перебування Божої слави. Пригадайте собі момент, коли Господь зійшов, як Божа слава, у тій божественній хмарі, де в наметі були збережені Ковчег завіту разом і з скрижалями, і палицею Аарона. І, власне, цей Ковчег завіту був отінений цією Божою хмарою, яка сходила на нього. Сьогодні ці нові намети є розставлені по всій нашій славній Україні – намети Божої слави, в які сходить Господь. Намети Божої слави, де сходиться Божа мудрість, яка дає нам можливість пережити цей час, який ми з вами засвідчуємо. Ми є щасливий народ, тому що Господь є поруч з нами, бо ми є в тому виході нашого життя. Ми є в цьому виході на цю гору. Ми переживаємо цей Ексодус – Вихід. Ми переживаємо для того, щоби відчути свободу, яка є в цьому гірському повітрі, а для цього нам потрібна мудрість. Мудрими нас не робить те, що ми здобудемо. Мудрість – це те, що ми відчуваємо. Вона криється у нашому Предвічному Бозі, який дає нам тепло, енергію і бажання жити далі. А бажання жити далі має бути присутнє у кожного з нас. Саме тому пам’ятаймо про те, що час сьогодні є дарований Богом. Саме ця Божа мудрість має навчити нас цієї справжньої любові до нашої Батьківщини. Саме ця Божа мудрість має показати нам, що ми є воїнами світла, що ми боремося за це світло, яке є дароване Богом, яке є необхідним для того, щоби жити. Воно є Боже. І ми дякуємо за нього, тому що у цьому світлі ми бачимо, як любити свою Батьківщину. Сьогодні можемо згадати Івана Котляревського, який у своїй Енеїді написав: «Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша от гармат…» Тому ми маємо навчити наших дітей і самі себе, що знання – це велика сила, що знання – як ті гармати, які влучають в ціль, і можуть нанести великої шкоди, а можуть і великої користі. Тому просімо у Господа Бога цієї правдивої мудрості, щоби втішатися тим гірським повітрям нашої свободи. Щоб Він дав нам сили, наснаги, витривалості у нашій боротьбі. І щоби не трапилося – темрява не може полонити нас, тому що ми є людьми світла. Темрява не може взяти верх, тому що Господь є поруч нас. Він дбає за кожного з нас. Тому борімося з розчаруваннями, з якимось сумнівами, з розпачами, з всеосяжною внутрішньою депресією, яка, можливо, не бачить світла. Ми перебуваємо у часі Різдвяного посту. Наша мандрівка звершується у темній Вифлеємській печері, де ніхто не чекав на це світло, але Господь з’явився там. Тому нехай Господь Бог сьогодні буде у кожному нашому українському домі. Нехай Господь буде тим правдивим світлом, яке допоможе нам подолати темряву. Він – наш Бог, а ми – Його діти. Благословенного, мирного нам часу Різдвяного посту. Дорогі діти, вчіться! Бо знання – це сила, а мудрість походить з вуст Божих. Дорогі діти, пам’ятайте про те, що коли ми будемо мудрими, тоді зможемо стояти на фронті, зможемо боротися за те, щоби наша країна була сильною і стійкою, а це залежить від кожного з нас зокрема. Наше світло є у нашій душі і в нашому серці, бо в ньому живе Бог. Послужіть одне одному. Пам’ятайте про молитву за наших військовослужбовців, за наших добровольців, за наших волонтерів. Пам’ятайте про молитву за усіх наших полонених. Просімо Господа, щоби Він був разом з нами. Можливо, що сьогодні ми не маємо цього фізичного світла, але пам’ятаймо, що Слово, промовлене кожним із нас, може засвітити серце нашого ближнього, може принести йому тепло. Добре Слово, промовлене нами, може стати для когось джерелом доброї енергії.
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо
Повязані записи
