«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11: 28), — такими словами звертається Ісус Христос до нас у Євангелії. Кожного дня у буденних перипетіях, через якісь життєві проблеми, негаразди, ми, можливо, відчуваємо на серці великий тягар. Господь, як люблячий батько, кличе до себе кожного і кожну, адже ми – діти Божі. Отож, безупинно молімося, приходьмо до храму самі і приводьмо дітей, бо там, де люблять Христа, там Він перебуває в серці кожного.
Над сьогоднішнім Євангелієм роздумує військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Роман Ментух:
«У сьогоднішньому Євангелії читаємо: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11: 29-30). У нас виникає запитання: як ярмо може бути легким? Чому ми, як християни, повинні брати на себе зобов’язання тягнути ярмо? Взагалі, ярмо, як символ, походить із Старого Завіту, з перших сторінок Біблії. Несення Божого ярма – це є виконання Заповідей. А також – це символ союзу між Богом і Його вибраним народом.
Христос говорить про дещо інше… Виглядає так, що ті, до кого промовляє Господь, не до кінця розуміють, Ким є Бог їхнього народу. На початку сьогоднішнього Євангелія, Ісус Христос до нас промовляє: «І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина» (Мт. 11: 27). Слухачі Ісуса, які жили дві тисячі років тому, чомусь вважали, що вони знають Отця, правдивого Бога. Але Ісус показує зовсім інший стосунок: для того, щоб ми пізнали нашого Творця, ми повинні відкрити для себе Сина, для того, щоб відкрити Сина, — повинні відкривати для себе Отця щодня.
І ми маємо старатися виконувати Божі Заповіді, не грішити. Але, напевно, кожен із нас може зловити себе на думці про те, що, навіть прийшовши до храму, ми не можемо до кінця позбутися можливості уникнути гріха. Нести ярмо Христа – це не означає, що треба нам мучитись. Господь каже, що, навпаки, знайдете спокій душам вашим. Прийняти Христа – це означає прийняти одне одного. Усі ми є діти Божі: хтось визнає цей факт, а хтось – ні. Але брати на себе ярмо Христове, пізнавати Бога Сина, а через Нього і Бога Отця – це є приймати одне одного, не мовчати на гріх, але не осуджувати ближнього свого».
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Романа Ментуха
Повязані записи
