У Євангелії від Івана читаємо розповідь про те, як Ісус оздоровлює сина царського урядовця. І ось цей чоловік приступає до Христа і просить, щоб Він прийшов і оздоровив сина, який бо мав вмирати. Ісус до нього промовив: «Іди, син твій живий» (Ів.4,50). Ці слова сьогодні, як ніколи, важливі для кожного батька і матері. Адже сьогодні, у час важких випробувань і війни, як тремтить і радіє серце кожної матері, яка чує слова: «Твій син живий». Про те, як важливо чути і приймати до свого серця Слово Боже, роздумує Голова Центру опіки сиріт Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Роман Прокопець:
«Євангелист Іван говорить нам про чудо, яке вчинив Ісус для царського урядовця. Розповідається про те, як Христос оздоровив його сина. Цей чоловік повірив, що Ісус – це Месія, Син Божий. Цей урядовець повірив, що Христос прийшов, щоб врятувати цей світ, адже Він є посланий Богом до людства. Адже Христос прийшов, щоби підняти людство з темряви гріха, – оздоровити і зцілити нас, навернути до Бога Отця. Цей чоловік, як читаємо у євангельському уривку, повірив Господньому слову. Не маючи доказів того, що його син дійсно живий, урядовець вирушає назад додому. Адже тоді не було мобільних телефонів або якогось іншого оперативного зв’язку, щоби перевірити цю інформацію миттєво. Потрібно було трохи часу витратити на дорогу. Для цього урядовця ця дорога була дорогою роздумів про Боже Слово, яким до нього промовив Христос: «Іди, син твій живий» (Ів.4,50). Для цього чоловіка цих слів було достатньо. І, як далі читаємо у євангельському уривку: «І увірував сам, та й увесь дім його» (Ів.4,53).
Божа благодать, яка сходить на людину, є достатньою для того, щоби оздоровити її. Боже Слово є дієвим і не дозволяє просто сидіти на місці. Боже Слово спонукає до життя, до руху, до певних дій. Кожний з нас приходить до Господа своєю дорогою, зокрема через приватну молитву, через читання Слова Божого. Кожен з нас покликаний прийняти Слово Боже до свого серця, до свого життя. Кожний з нас покликаний жити Словом Божим і проповідувати його. Щоби це Слово Боже не було ув’язнене у моєму серці, не було заглушене різними щоденними клопотами. Це те завдання для кожного із нас. Так же само робила і Пресвята Богородиця. Вона не вступала у якусь дискусію, але глибоко до серця приймала Слово Боже».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
