Хоч за вікном сезон відпусток, реставраційні роботи у Гарнізонному храмі свв. апостолів Петра і Павла вирують. Триває відновлення центрального фасаду святині, а також фресок. Востаннє ці артефакти востаннє бачили реставрацію 100 років тому. Проект втілюють у життя за співпраці Львівської міської ради, Міністерства культури Польщі та за підтримки парафіян храму. Ці реставраційні роботи прагнуть завершити до кінця 2021 року, який буде ювілейним для Гарнізонного храму свв. апостолів Петра і Павла. Адже у 2021 році мине десятиріччя, відколи храм відчинив свої двері для вірян після тривалого закриття (ще з радянських часів святиня слугувала книгозбірнею). Про те, як ведуться роботи і коли чекати найперших результатів, розповів у екслюзивному коментарі “Духовній величі Львова”, о. Тарас Михальчук, настоятель Гарнізонного храму:
“Ми дуже раді і дякуємо Богові, що розпочалася реставрація головного фасаду нашого храму, оскільки він дуже цінний і потребував цього невідкладно. Відновлення фасаду пов’язане з реставрацією фресок. Зокрема, мова йде про те, що наш фасад має примикання до даху. І з огляду на суттєві руйнування фасаду, примикання до даху неналежно функціонують. Через це відбуваються протікання дощової води чи снігу взимку. Також варто зауважити, що цей фасад є дуже унікальним: у ньому є багато кам’яних скульптур, яким вже по 200 років і, очевидно, що вони потребують реставрації. Плекаємо велику надію, що упродовж наступного року ми вже будемо бачити перші результати. Сподіваємося і плануємо, що у 2021-му році, зможемо відреставрувати і фрески, і фасад, бо на нас, на всіх львів’ян і на всіх, хто знає цей храм, чекає 10-ліття від того часу, коли у новітній історії храм відчинив свої двері для вірян. Це було у 2011 році. Тому хочемо присвятити завершення реставрації цій даті”.
Попри реставрацію, Богослужбове життя Гарнізонного храму активно триває. Із розкладом Богослужінь можете ознайомитися тут. А поки чекаємо на ще одну знамену подію: храмовий празник Гарнізонного храму св. апостолів Петра і Павла.
Підготувала Оксана Бабенко, фото автора і о. Тараса Михальчука