Сьогодні у євангельському уривку ми читаємо розповідь про Закхея. Продовжуючи роздумувати над цим уривком, ми пересвідчуємося у тому, якою великою є Божа любов до нас. Вчергове ми стаємо свідками того, як Божа ласка і Боже милосердя змінюють життя кожної людини, навіть якщо вона є останнім грішником. Закхей, будучи людиною слабкою, бажає перемінити своє життя. Він хоче хоча би здалеку побачити Ісуса, усвідомлюючи, що недостойний навіть заговорити з Ним. І Ісус відповідає на потребу Закхея, бачачи відкрите, сповнене віри серце цього чоловіка. Ісус приходить у дім Закхея, кажучи: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 9-10). Подібно до Закхея, відкриймо і ми двері свого серця для Бога, і Він наповнить його любов’ю. Про історію Закхея, як приклад пошуку Бога, не зважаючи на людське осудження, розповідає настоятель Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла, Голова Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Тарас Михальчук:
«Сьогодні ми впритул наближаємося до приготувань до Великого посту. Сьогодні – неділя про Закхея. Закхей – це чоловік, який в тогочасному суспільстві виглядав великим грішником. Адже митарі в цей час працювали на Римську імперію. Вони, окрім того, що збирали податки із свого народу і збагачували іншу країну, вважалися такими певними відступниками від Бога. На монетах, які вони збирали, був зображений імператор, і в більшості випадків у на цих монетах було написано: «Імператор – це бог». Закхей вважався людиною, яка зрадила свою віру, яка далека від Бога. Проте, сьогодні читаємо про такий унікальний випадок щодо Закхея, адже він – начальник над всіма митарями. З цього випливає, що він очолює всю цю команду, яка працює проти свого народу. Ім’я Закхей в прямому перекладі означає «чистий», і це здається дуже суперечливим. Але він є іншим, тому що живе в такому певному пошуку чогось світлого у своєму житті. І, поза всім, що відбувається у його житті, він завдає собі труду знайти Ісуса. Закхей вилазить на дерево і так виглядає, що Ісус, перебуваючи у великому натовпі людей, шукає одну єдину людину – Закхея. І Закхей сьогодні запрошує Ісуса до свого дому, а відтак, ми можемо зрозуміти, що навіть ті обов’язки, які він виконував, не завадили йому в пошуку Бога, в бажанні Його запросити до себе. Це не завадило Закхею належати Богу. Маючи великий статок і сказати про те, що я половину майна віддаю вбогим, а коли кого покривдив, то віддам вчетверо, – для цього потрібно справді зрозуміти, що моє життя належить не мені, а Богу. Якщо ми маємо щось матеріальне, але не можемо ним поділитися, тоді не ми його маємо, а воно має нас.
В силу обставин в дуже багатьох випадках ми з вами є закриті на любов. Інколи нам важко довіритися на всі сто відсотків тому факту, що любов є безкорислива і безмежна. Дуже часто, можливо через зневіру в стосунках з людьми, ми є закриті, і нам через певні страхи важко довіритися Божій любові. Якщо ми вчинили навіть найважчі гріхи, Господь буде шукати саме нас. Господь буде робити все можливе, щоби саме ця людина знайшла свій шлях до спасіння. Сьогодні не потрібно боятися того, що можливо хтось з нас впав у гріх, а радше потрібно боятися того, що ми не готові ще й досі запросити Ісуса до свого дому і до свого серця. Якби глибоко ми не впали, Бог спуститься, щоб вивести нас з гріхів. Ми з вами живемо в суєтному світі, де дуже багато викликів і випробувань, проте ніколи не втомлюйтеся приходити до святого Покаяння і там зустрічатися з Богом. Нині Закхей змінює своє життя. Так же само і ми кожного разу, коли приступаємо до Покаяння, перемінюємо своє життя. Сьогодні усім нам бажаю, щоб ми не боялися приймати любов від Бога. Любити по-справжньому – це любити просто так, без жодних умов і правил. Адже ще з дитинства ми звикли, якщо ми чемні, тоді нас люблять, якщо ні – нас дуже часто за це ганили. Це, звісно, не допомагало нам зростати в цій любові, пізніше все життя ми намагалися заробити на любов. Бог таким способом не любить, Він любить просто так. Але ми, коли знаходимося поруч з Богом, коли в нас чисте сумління, не хочемо робити нічого поганого. І тоді ми дуже сильно хочемо поділитися цією любов’ю з іншими. Будьмо певні, що для щастя нам потрібно бути любленими і вміти подарувати цю любов іншим».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Повязані записи
