Сьогодні, у ХХІ столітті, на теми, які колись були заборонені, ніхто не соромиться говорити. Молодь не боїться відверто розповідати про своє статеве життя, навпаки – вважають це «крутим». Якщо колись сексуальної освіти не було взагалі, то зараз молоді дуже просто дізнатися відповіді на будь-які питання, які їх цікавлять. Звичайно, тут є великий позитив, бо попереджений – значить озброєний. Але, на жаль, у глобальній мережі інтернет можна знайти дуже багато викривлень на тему єдності чоловіка та жінки щодо їхнього стосунку у Таїнстві подружжя.
Дуже часто молодь не розуміє, чому Церква стоїть на позиції проти спільного життя до шлюбу, використання контрацептивних засобів тощо. Інколи молоді пари беруть Таїнство шлюбу, до кінця не розуміючи його суті, а просто тому що так сказали батьки, мовлячи: «Бо так треба». Найсумнішим є те, що коли говоримо про стосунки чоловіка та жінки, найчастіше, всі розмови зводяться до вульгаризму, що не дає можливості поговорити про щось більш ціннісне та із глибоким пережиттям: почуття, довіру, щирість намірів, плани на майбутнє – на що велику увагу звертає якраз Церква. Саме тому, щоб відповісти на різноманітні важливі питання щодо єдності чоловіка та жінки, ми звернулися до о. Тараса Островського, духівника Українського Католицького Університету, який звернув увагу на кілька причин, чому виникають певні розбіжності у розумінні цього питання серед молоді.
- Отче, якщо ми сьогодні спілкуємось на тему стосунків, то варто було б розпочати, напевно, з найпершого – періоду зустрічання. Дуже часто молоді люди не відповідально відносяться до вибору своєї другої половинки. Хтось часто змінює партнерів, хтось не сприймає стосунки, як щось серйозне. То, власне, для чого молодим людям цей час – період зустрічання?
Час зустрічання хлопця та дівчини – це є період, коли вони пізнають один одного. Все починається з симпатії. Хтось говорить про любов з першого погляду. Але треба розуміти, що ми говоримо про ті стосунки, коли формуються почуття та розуміння дійсно зрілої любові.
Важливим є те, на що звертає увагу молода людина. Якщо для нього чи неї буде важливо, яка буде у нього майбутня дружина чи чоловік, то, найперше, будуть дбати про чистоту тіла. «Це є моя майбутня дружина чи мій майбутній чоловік. Зараз я ще не можу претендувати на нього чи неї». Це є відчуття відповідальності. Коли є відповідне християнське виховання дівчини чи хлопця, то вони себе у цьому формують і розуміють, що таке дошлюбна чистота.
Цнотливість в багатьох молодих людей розуміється по-різному. Хлопець та дівчина можуть собі ставити межу, за яку не мали б переходити. Для когось, скажімо, достатньо буде триматися за руку і поцілувати у щоку, адже поцілунок – це і є вияв любові і поваги, але він буває різним. Дехто скаже: «Ну це ж не логічно. Як ми можемо себе так стримувати?» Але я знаю таких молодих людей, які ставили собі такі границі. І це їм дало можливість пізнати себе з різних сторін їхнього життя та світосприйняття, а також поглибити свої почуття і знання про одне одного.
Зустрічання – це не є час, коли вершиною їхніх стосунків є єднання. Зустрічання – це не задоволення своїх фізіологічних потреб, вже не говорячи про зловживання, коли хлопець просто намагається добитися свого коштом того, що він вимагає в такий спосіб доказати любов дівчини до нього. Звичайно, є й інші сторона цього питання, коли дівчата погоджуються на легкі стосунки. Але оці всі моменти дають негативний досвід для майбутньої жінки чи майбутнього чоловіка. Тоді питання любові ставиться уже на зовсім інший рівень. Тому Церква через Заповіді Божі, які стосуються стосунку чоловіка та жінки, нас заохочує до життя у дошлюбній чистоті.
- Отче, розкажіть, будь ласка, як церква трактує поняття любові, про яке ви щойно сказали?
Любов – це є Божа чеснота, яка виливається з Божої любові. Визначною є любов Агапе, тобто жертвенна любов. Про неї написано в апостола Павла (послання до Корінтян, 13). Стосунки, які формуються на християнських цінностях, Заповідях Божих, дають нареченим зростати у зрілій любові, що у свою чергу їм дає усвідомлення, що саме ця людина для нього чи для неї означає.
Інколи я запитую наречених: «Чому ти любиш її?» Дуже часто молоді люди відповідають: «Мені з нею подобається. Мені з нею добре». Але дуже рідко є відповідь: «Тому що я хочу зробити її щасливою. Тому що я хочу для неї добра». І в цьому, власне, реалізується наше покликання. Питання тут не тільки в наших почуттях, які так чи інакше будуть реалізовані. Питання тут у почуттях, які вони один до одного вже мають, а також чи вони готові їх поглиблювати. Це так як піти в гори і розглядати красу гір. Чим вище ти підносишся, тим краєвид стає видно більш розлого. І коли ти приходиш на ту гору, ти смакуєш те, що там є: велич і її красу. Але це все відбувається поступово. Для когось можливий і такий варіант, коли сівши на вертоліт, є бажання постійно відразу піднятись на гору. В такому випадку важко буде говорити про повноту почуттів, глибинне пізнання один одного, а також довготривалість стосунків.
Коли стосунки побудовані тільки на почуттях потягу чоловіка до жінки, вони приречені на розрив, тому що емоційна сфера дуже швидко вигорає. Якщо за тим немає чогось глибшого. Це, зазвичай, стається у людей, які думають, що люблять один одного. У більшості випадків, це не любов, це закоханість.
- Отче, давайте поспілкуємось про, напевно, однин із найважливіших кроків у житті кожної пари – Таїнство подружжя. Отже, що таке Таїнство подружжя? І чому Церква є категоричною щодо певних питань?
Таїнство подружжя – це одне із семи Таїнств Церкви. Таїнство подружжя є вінцем стосунків чоловіка та жінки. Їхнє спільне життя, за словами святих отців, є шляхом до святості. Про це говорив св. Іван Золотоустий.
Говорячи про таїнство в розумінні Католицької, тобто Вселенської Церкви, ми говоримо про таїнство, яке є вічним і нерозривним. Також у Кодексі Канонів Східних Церков, ми можемо знайти пояснення, яким є союз чоловіка та жінки, до чого він покликає самих подругів. Найперше – для життя у добрі один одного. Друге покликання подружжя – дітородження. Проте воно не є визначальним. Чому? Випадки бувають різні. Сьогодні є дуже багато моментів, коли молоді сім’ї зустрічаються з тим, що не так легко вдається відразу зачати дитину. Очевидно, проблеми можуть бути різними, проте найчастіше є проблема зі здоров’ям, як і в жінки, так і в чоловіка. Але це не є причиною для того, щоб сказати: «Ми не можемо одружуватися».
- Звідки взагалі ми знаємо про Таїнство подружжя?
Христос, будучи присутнім на весіллі у Кані Галилейській, поблагословив подружжя, підніс союз чоловіка та жінки до того вищого сприйняття, яке ми маємо сьогодні. Для віруючої людини це є важливим моментом у її духовному житті. Бо, запрошуючи Бога у своє життя, ми розуміємо і шукаємо того благословення для себе і своєї майбутньої сім’ї. На весіллі в Кані Галилейській Христос перемінює воду на вино, і ця переміна є символом переміни чоловіка та жінки як окремих «Я» в союз чоловіка та жінки як одного тіла. У звершенні обряду Таїнства читається послання до Ефесян, коли порівнюється союз чоловіка та жінки, як зв’язок Христа та Церкви, який є нерозривним і бездоганним. І, власне, прикметами подружжя є одність та нерозривність.
Сьогодні велика проблема в тому, що в молодих людей немає глибинного розуміння того, чим є Таїнство для самих подругів. А це постійний стосунок з Богом. Щоб прийняти Таїнство, потрібно обом бути охрещеними, пройти передшлюбні науки. Важливим моментом у приготуванні наречених є прийняття Таїнства Сповіді і Євхаристії перед одруженням.
- Отче, розкажіть, будь ласка, трохи більше про передподружні науки. Що для цього потрібно? Які знання отримує там майбутнє подружжя?
Сьогодні Церква, зокрема Греко-Католицька, вже багато років має розвинену систему передподружніх наук. Коли молода пара хоче одружитися, в ідеалі за три місяці до тієї дати вони мають зголоситися до священника у парафії, до якої належать. Важливою мірою є якраз приготування молодих людей до одруження.
Молоді пари проходять ці науки, щоб отримати можливість побачити усю велич і красу подружнього життя та що на них чекає. Це різноманітні психологічні аспекти життя, питання віри, потреби молитви у подружжі. Розгляд та пригадування про дар бути чоловіком та батьком, і навпаки – бути жінкою та матір’ю; це розгляд певних періодів подружнього життя, які є важливими у вихованні дітей; це також ряд зустрічей, які спрямовані на те, аби допомогти молодому майбутньому подружжю розпізнати плідність і вибрати найкращий час, щоб зачати дитину. Також розглядаються біоетичні питання, а саме: питання контрацепції, аборту, штучного запліднення у світлі морального-етичного вчення Церкви. Це все робиться для того, щоб молода людина усвідомлювала весь спектр, з однієї сторони, небезпек та спокус, які на неї чекають, а з іншої – розуміла погляд Церкви на всі ці питання з Богословської точки зору.
Інколи молоді люди беруть шлюб тільки заради своїх батьків: «Мусимо це зробити, бо так треба». Це і є проблема. І навіть після передшлюбних наук люди не розуміють цього. Наприклад, чоловік може пропустити половину з тих наук, бо у нього робота і багато інших справ. Але якщо жінка бачить, що чоловік не серйозно відноситься до того, то у неї це вже має викликати питання, чи буде її майбутній чоловік ставитись відповідально до будь-чого іншого. Бувають такі випадки, коли наречені, проходячи передшлюбні науки, дають собі ще часу почекати, бо відчувають, що ще не готові до одруження.
- Отче, розкажіть, як правильно будувати стосунки, щоб молода пара вступила в Таїнство подружжя усвідомлено?
Якщо говорити про те, що чоловік з жінкою живуть разом без Таїнтва шлюбу, то вони це повинні сказати на сповіді. Але сам каянник може це завуалювати до такої міри, що священник не буде знати, чи живуть вони разом, чи ні. Якщо на сповіді сказати неправду, це вже є святотатство, тобто зловживанням Таїнством сповіді. Це є несвідоме провадження особистого духовного життя тієї людини у неправді, коли вона сама перед собою нечесна. Що є предметом до того, щоб людина була прощена? Це є розкаяність, коли людина говорить у сповіді: «Я каюсь», «Я жалію про свої гріхи», «Я постановляю виправитись». Після цього священник дає розрішення. Кожна сповідь покликана для того, щоб не тільки дати можливість каяннику отримати прощення своїх гріхів, а й допомогти йому вийти із гріховного стану, у якому він перебував. Це є підстава для того, щоб людина змінила своє життя задля свого добра та добра своєї жінки чи свого чоловіка.
Коли молоді люди готуються до одруження, сповідь у них відбувається за тиждень чи за кілька днів до прийняття Таїнства. Це необхідно, щоби вони дійсно вступили в Таїнство в освячуючій Божій ласці для життя у Правді Божій.
- Отче, ви уже зачепили трішки тему не правильного сприйняття та усвідомлення молодими людьми поглядів Церкви. Я б хотіла це продовжити, оскільки останнім часом все частіше в інтернеті почала зустрічати, власне, багато викривлень цієї теми. Буду з вами відверта, але більшість суперечок в соціальних мережах закінчується критикою у сторону Церкви. Критики багато, а конструктивних відповідей на ці питання мало. Тому хотіла б вас запитати, чому саме трапляються такі спротиви та викривлення?
Блаженніший Любомир сказав дуже гарну фразу про стосунок чоловіка та жінки: «Все, що є неприроднім у стосунку чоловіка та жінки – це є гріх». І це є відповідь на ці запитання, які стосуються життя між чоловіком та жінкою до одруження, а також у подружньому житті, не виключаючи життя у Таїнстві подружжя.
Найперше, тут важлива наша довіра до Бога. Якщо я християнин, і для мене важливо, щоб мої цінності сповідувала моя дружина і навпаки. Тобто наперед треба готуватись до цього відповідально. Що таке відповідальний підхід? Це відповідальність за іншу особу, коли я їй бажаю добра, вічного життя… Відповідальні стосунки перед одруженням – це є розуміння гідності через любов іншої особи. І ці всі викривлення, які ми маємо, є протилежними до того.
Як ви уже сказали, багато людей до одруження вирішують, що треба пожити разом, щоб подивитися один на одного в побуті. Що значить пожити? Тоді апріорі людина ставить під питання свій стосунок. Якщо я наперед підозрюю, що я можу розійтися з тою людиною, тоді ті стосунки для мене не є такі важливі. Тоді виникає питання в тому, що ми не довіряємо один одному. Якщо людина на таке наважується, значить, вона не сприймає стосунок свій з чоловіком чи жінкою, як такий, який буде постійним та вічним. І тоді, коли ми говоримо про Таїнство подружжя, то треба розуміти, що це є важливий крок, який потребує усвідомлення того, що це для мене є вузол, який буде нерозривним та єдиним, в якому я буду перебувати вічно навіть після свого відходу звідси.
Часто на передшлюбних науках я запитую: «Скільки разів ви сварились?» Багато пар відразу відповідають, що вони не сваряться. Коли між нареченими не було нагоди подивитися, які вони є в різних критичних ситуаціях, це є причина для того, щоб якраз через дрібниці мати непорозуміння і сваритися на побутовому рівні. Саме тому важливо під час періоду зустрічання мати різні нагоди до спілкування: піти з друзями, щоб побачити, як ставляться наречені один до одного поруч із іншими людьми, запросити один одного до себе додому, щоб познайомити з батьками тощо.
- Чи можна говорити про те, що причиною таких викривлень та спротивів з боку молодих людей є недостатня статева освіта?
Сьогодні говорити про якесь незнання є дуже сумнівно. Говорити про проблему і не говорити про те, з чого вона починається, не буде мати логіки вирішення. Саме тому Церква дає зараз достатньо інформації, щоб можна було розрізнити, що є добром для мене, а що може бути для мене не корисним.
Сьогодні варто говорити про статеве виховання молоді, акцентуючи увагу на чистоті тіла, про що говорять шоста та дев’ята Заповіді Божі. Багато є сімей, одружившись, пізнають, що вони є неплідними. Причини можуть бути різними. У подружжя вони вступають із багажем, який несуть зі своєї молодості. Можливо, було нечеснотливе життя, тобто часта зміна партнера, використання контрацепції тощо.
Колись певні теми були табуйовані, взагалі не можливо було подумати, що священник буде розказувати про будову тіла жінки і чоловіка та їх потяг один до одного, про статевість та плідність, як Божий дар. Сьогодні молода генерація священників має уже інший підхід та вишкіл. Зокрема у Львівській Архиєпархії діє Інститут постійної формації священнослужителів. Його діяльність спрямована на вишкіл усіх єпархіальних священників у різного роду тематиках, які розглядаються, особливо, коли постає питання вирішення певних викликів чи проблем серед вірних, що стосуються душпастирства. Це виражається у роз’ясненні саме таких тематик, на які Церква проливає світло Христового Євангелія. Це все робиться для того, аби дати зрозуміти молодим людям, що є інша сторона в будуванні стосунків, які будуються на довірі один до одного, а найголовніше – у довірі до Бога.
Спілкувалася Ярина Балабаник
Фото надані о.Тарасом Островським та з мережі Інтернет
Повязані записи
