Дорогі браття і сестри! Коли ми слухаємо Євангелія, навчання, проповіді Ісуса, то іноді дивуємося тому, а чому юдеї не хотіли прийняти Ісуса Христа. Було декілька причин: перша – це те, що вони звинувачували Ісуса у богохульстві. У Євангелії від Івана ми читаємо про те, що юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його, бо Він «робив себе рівним Богові» (Ів.5,18). Вони бачили людину у людському тілі. Ісус Христос казав їм: «Отець мій діє, тож і я дію». Вони не могли збагнути, що Ісус, який є у тілі, який має тридцять літ, є рівний Богові. Вони знали Бога безтілесного, Бога недосяжного, Бога всемогутнього, Бога всесильного, але ніяк не того доброго, смиренного, покірного, милосердного чоловіка. Це дуже категорично відрізнялося від їхніх очікувань. Однією з причин було те, що Ісус Христос мав людське тіло. Але Бог захотів бути таким, як людина. «Він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха» (Євреїв 4,15), – каже апостол Павло. Коли Бог був всемогутній і недосяжний, тоді цей вибраний народ і далі грішив, цей народ шукав собі ідолів, бо Бога не бачив. І, як це поклонятися абстрактному Богу, а значить, що потрібно зробити золоте теля, впадаючи у гріх ідолопоклонства, що для Бога було страшнішим гріхом, аніж зрада у подружжі. І тут приходить Бог у людському тілі і стає ближче до людини. Він стає таким, як людина. І вони далі не приймають Його. І ще одна причина, чому не приймали Ісуса Христа, – Він говорив правду. Ісус Христос каже: «Я – дорога, істина і життя!» (Ів.14,6).
І ми сьогодні також не дуже хочемо чути правду про себе. Ісус прийшов і приніс правду, приніс істину, відкрив фальш того релігійного життя вибраного народу. Воно було таким позірним, формальним, і Бог звинувачував цих духовних провідників, кажучи, що вони є сліпі. Це означало, що ці провідники самі падали у яму, тягнучи за собою інших. Вони не прийняли Ісуса, тому що Він спонукав людину до змін. Деякі митарі і грішники каялися, як казав Ісус. Їхні помилки, їхні хиби життя були дуже очевидними. Часом людині, яка робить тяжкі гріхи, легше покаятися, аніж тому, хто щонеділі ходить до Церкви, але тріпоче язиком направо і наліво. Така людина думає про те, а який тут гріх, адже я не вбив, не вкрав, не спалив – гріхів немає. Так, і ці люди каялися, але загалом цей вибраний народ не прийняв Ісуса, адже Він спонукав до змін. І ці зміни не подобалися більшості релігійних провідників ізраїльського народу. Тому Ісус знову каже: «Ви й бачили мене, а не віруєте» (Ів.6,36). Багато-хто бачив Ісуса, слухав Його, їв цей хліб, який Він помножив, багато-хто оздоровився від своєї важкої хвороби, подібно тим прокаженим. Ісус Христос оздоровив десятьох прокажених, а повернувся тільки один. А де дев’ять? А де ж решту? Вони взяли те, що потрібно і пішли. А цей, що повернувся, був самарянином. Той, хто був противником цього вибраного народу, прийшов подякувати. Ця подяка означала те, що він приймає Ісуса Христа у своє життя, що він приймає Спасителя у своє життя. «Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину» (Ів.6,37), – говорить Ісус Христос. А далі Ісус продовжує: «Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня» (Ів.6,39).
о. Василь Єсип, сотрудник храму святого Василія Великого і блаженного священномученика Олексія Зарицького
Повязані записи
