У Символі віри читаємо такі слова: «Очікую воскресення мертвих і життя будучого віку». Дуже часто ми глибоко задумуємося над тим, а що очікує нас в житті майбутньому. То що ж буде далі? Ми ніколи не помремо? Хто зможе жити безсмертним життям? Над цими питаннями роздумує Голова комісії у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ, духівник Українського Католицького Університету, сотрудник парафії святих мучениць Віри, Надії, Любові і їх матері Софії отець Володимир Битюга:
«Любов ніколи не минає. Саме ці слова дають надію на те, що Всесвіт, який сотворив і полюбив Бог, ніколи не мине. Що кажуть астрофізики? Вони говорять про життя будучого віку. Подібно стверджують і християни, однак тут розуміється зовсім інше. Астрофізики говорять, що за трильйони років Всесвіт повністю згасне, і нічого не залишиться. Можливо, щось і залишиться, але цього не можна буде побачити, бо світла не буде. Окрім того, всі зорі вибухнуть, а на їхньому місці залишиться якийсь там червоний карлик, або ж – чорна діра. Зрештою – все стане холодним. Все потускніє, аж поки не згасне повністю. Уявіть собі морозильну камеру, де немає світла. Ось власне так темно і холодно буде повсюди. Саме таким бачить Всесвіт наука.
Однак, ми промовляємо слова: «Любов ніколи не минає». Віра бачить будучий вік в іншій перспективі. Так, можливо світильників не буде, зокрема таких, як сонце, місяць, зорі. Але Писання каже, що Господь сам стане світильником і освітить тих, кого Він вибрав і покликав до вічного життя з Ним. Любов ніколи не минає…Ці слова означають, що, якщо я говорю тобі, що люблю тебе, тоді це ж те саме, що ти ніколи не помреш, адже для мене ти – безсмертна особистість. Я тебе люблю, щоб ти для мене жив вічно. Господь, полюбивши нас, вибрав нас. Звісно, людина є свобідна і може на це не піддатися. Але люди, які сповнені віри і надії на життя будучого віку, ніколи не помруть.
Пам’ятаєте момент Преображення. На Таворі одежа Господа стала білою, як сніг, як світло. Від цього апостоли закрили очі, а пізніше з’явилися Мойсей і Ілля, які жили зовсім в інший час. Однак, не було жодних рамок, навіть часових. Господь їх полюбив, і вони повстали перед Ним, адже Він вибрав їх, щоб вони змогли бачити Його і спілкуватися з Ним. Це спілкування з Богом тривало декілька секунд, і воно, немовби, відбувалося в якомусь іншому вимірі. Але Господь показує нам це для того, щоби ми мали надію на колись безперервну можливість такого спілкування. Господь таким чином переобразить все, що Він полюбив і сотворив. Неможливим є те, щоб все згасло. Це, немовби, як зварити найсмачніший борщ, а потім просто вилити його. Так, це безглуздо. Господь не сотворив Всесвіт, щоб він згас, щоб пізніше забути за нього. Ні. Він вклав в нас стільки труду, і в результаті цього ми маємо жити вічно, жити безсмертним життям. Господь, як пише Писання, обітре кожну сльозу. Не буде більше місця для конкуренції чи якогось тиску, або ж якихось інших змагань, які зараз існують. Все переобразиться і буде на подобу ангелів. Буде спілкування з Богом так, як зараз з Ним спілкується Його Мати, яка вже преображена, яка вже царює на небесах і очікує на нас, щоб ми царювали з нею. Тому прочитаймо Символ віри. Прочитаймо ці прекрасні слова, які написані давно, і застановімося над тим будучим віком, якого ми всі чекаємо».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу для Фейсбук-сторінки Комісії у Справах Молоді Львівської Архиєпархії
Повязані записи
