Хрещення – це Таїнство входження до Церкви та народження для вічного життя у Царстві Божому. Що означає обряд Хрещення? Що дарує Отець охрещеному? Хто є спадкоємцем Неба? Над цими питаннями розмірковує Голова комісії у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ, духівник Українського Католицького Університету, сотрудник парафії святих мучениць Віри, Надії, Любові і їх матері Софії отець Володимир Битюга:
«“Ви, що у Христа хрестилися, у Христа зодягнулися!” А в кого ж людство було зодягнене перед тим? А перед тим, людство було зодягнене в одіж свого прабатька Адама, який, немовби зі спадщиною, щось передав своїм нащадкам. На якомусь духовному, генетичному рівні нам всім було передано дві речі – гріховність і смертність. І ось це дві біди, які прийняло людство, але Господь бажає нас з них підняти. Як це зробити? Неможливо ж просто відмовитися від власного статусу дитини Адама. Ні, неможливо. Потрібно, щоб ця дитина Адама померла, і тоді той, хто має владу воскресити цю мертву людину, зможе сказати: «Тепер я твій градоначальник», адже стара людина померла, а нова постала.
Тому обряд Хрещення знаменує собою ось таку смерть старої людини. Людина, яка приходить на Хрещення, немовби здіймає із себе стару одежу. Вона, немовби, зрікається всього минуло. Людина прагне скинути з себе все те, як погану одіж, і ввійти в води смерті. Там, в тій воді, утопиться її гріховне життя. Тепер вона стане не тільки дитиною для людей, а й дитиною Бога. Ісус Христос немовби ділиться з нею своїм синівством, а Отець приймає цю новоохрещену дитину, як свою власну. Охрещена людина вже не є осудженою за гріхи, бо вони померли зі старою людиною, також вона не боїться смерті, бо Отець воскресив її до життя вічного на небесах. Цій новоохрещеній людині Отець дарує своє власне Царство. І тепер в людини зовсім інша життєва ціль. Ціль всіх неохрещених – реалізувати себе тут, на землі. А новоохрещена людина мислить більш далекоглядно, у неї виникає думка, щоби здобути спадщину, яка їй дається. А яка ж це спадщина? Це спадщина дитини Бога.
Яку ж спадщину посідає Ісус Христос, дитина Бога? Спадщина – це ціле небо, адже Він – Цар неба. Значить царський уряд дається всім новоохрещеним. Вони стають такими ж царями, як Ісус Христос. Адже Христос є тим, через чиї уста промовляв Дух Святий. Тому сьогодні пригадаймо власні обітниці Хрещення. Чи ми дійсно виховуємося у церковних традиціях? Чи ми дійсно сповняємо наші знаменні слова про те, що відрікаємося сатани і всіх його діл. А, відтак, чи обіцяємо ми служити Христові і вірити в Нього? Раніше, щоби Хрещення не стало фікцією, перед самим обрядом тривав довгий період катехуменату, коли людину навчали, що означає вірити. Коли приводять маленьку дитинку, то Церква, немовби, дає завдаток. Ми немовби довіряємо батькам, хресним батькам. Також Церква на власні руки бере обов’язок, щоби цю дитину зрощувати у вірі. Віру потрібно засвідчити практично, а не тільки обрядами і словами. Сьогодні бажаю, щоб всі ми показали приклад того, що то означає вірити в Бога і бути охрещеним в Його ім’я».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
