Сьогодні Церква вшановує день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. З нагоди цього дня ми записали ексклюзивне інтерв’ю, щоб ви змогли глибше відчути цей, без сумніву, безцінний подвиг святих, щоб змогли оцінити безсмерті подвиги наших новітніх Героїв України. Про історію життя святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх Матері Софії, про те, що таке Агапа, про те, як виховати у собі Божі чесноти, про мощі цих святих, розповідає Голова комісії у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ, духівник Українського Католицького Університету, сотрудник парафії святих мучениць Віри, Надії, Любові і їх матері Софії отець Володимир Битюга.
Отче, розкажіть історію життя святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Чому Церква вшановує їх?
Святі мучениці Віра, Надія, Любов та їх мати Софія жили у ІІ ст. у Римі, де в той час практично всі були язичниками. Церква вшановує їх саме тому, що своїм мучеництвом вони засвідчили віру в Бога. Отже, мати Софія була вдовою. Вона мала трьох донечок – Віру, Надію і Любов. І, як ми знаємо, вже у IV ст. християнство стало державною релігією, а до цього часу християн переслідували. Таке переслідування робилося через незнання. Раніше християни збиралися на Агапу, вечерю любові – вечірні або нічні збори християн для молитви, причастя і споживання їжі з спогадом Ісуса Христа. А у Римській імперії вважали, що вони, мабуть, збираються на якусь там любов, що вони, мабуть, влаштовують якусь розпусту. А ще краєчком вуха вони чули, що християни їдять і п’ють кров, а значить, подумали громадяни Римської імперії, напевно, що їдять дітей. У цей час для державної влади було вигідно мати якогось «козла відпущення». Отже, в цей час правив імператор Адріан, який хотів присоромити християн, адже вони славилися тим, що не боялися смерті. Християн палили, гнобили, переслідували, але ніяк не могли їх викорінити із Римської імперії. Християни ніяк не хотіли поклонятися іншим божкам, адже таке багатобожжя толерувалося в цей час у Римській імперії. І імператору підказали, що потрібно зробити так, щоб хто-небудь з християн привселюдно зрікся своєї віри, а для цього потрібно використати якусь таку слабку ланку людей, тобто використати для цього людей соціально слабких. І імператор погодився на таке вирішенням цієї проблеми. Він віддав розпорядження відшукати таких людей. Люди, які підказали це імператору, знайшли жінку, яка була вдовою і мала трьох дочок, які, якщо подивитися зі сторони соціуму, були такими начебто слабкими людьми. У цей час жінка, у якої не було чоловіка, не могла легко знайти роботу, щоб прогодувати своїх дітей. У тогочасному суспільстві це було досить непросто. Доньки Софії були зовсім юними, тому не могли допомагати своїй матері. Віра була найстаршою, їй було 12 років, Надії – 10, а Любові – лише 9. Віру, Надію, Любов та їх матір Софію привели до імператора Адріана. Імператор щиро сказав їм про те, що йому потрібне просто привселюдне зречення від християнської віри. Це мала бути послуга за послугу. З точки зору політичних міркувань Софія з дочками мала привселюдно зректися віри в Ісуса Христа, а за це вони мали отримати більше, ніж сподівалися. Трьох донечок імператор хотів усиновити сам, турбуючись, звісно що, і про їх матір Софію. Саме такий посил вони отримали від імператора Адріана. Щоб Софія не прийняла якихось емоційних рішень, імператор дає їй три дні на роздуми. Він виділяє окремий будинок для того, щоб мати з донечками змогла подумати перед тим, як зробити такий крок заради великої винагороди. І ось вони три дні перебувають у молитві. І Софія, як мудра мати, любила своїх донечок. Але її любов була не чисто такою земною. Донечки слухали свою матір, адже для них мама – єдиний авторитет, оскільки батька в них не було. І от саме від їхньої мами Софії зараз залежить дуже багато. Софія, люблячи своїх діточок, бажає для них Царства Небесного. На такий мужній крок наважиться не кожна мама. По закінченню трьох днів імператор знову викликає їх до себе. Він був налаштований на позитивну відповідь. Але ж ні – йому в очі заявляють про те, що ми не зречемося віри у Ісуса Христа. Вони заявляють імператорові про те, що заради своєї віри готові піти на смерть. Для імператора це було таким привселюдним приниженням. Він не зміг змиритися з цим. На очах у своєї мами і двох інших сестер першою на муки він віддає Віру. Така ж доля спіткала і двох інших сестер. Всі троє вони померли, не зрадивши віру у Ісуса Христа. Матір Софію імператор просто відпускає. Вона забирає тіла своїх трьох донечок. Три дні мати перебувала біля могили своїх дітей, після чого теж помирає. Бо хіба ж серце матері може витримати таку невимовну біль від втрати своїх дітей? Софію також називають великомученицею. Хоча тілесно вона не страждала, але страждала серцем. За такий подвиг Церква вшановує і її.
Як виплекати у собі ці Божі чесноти: віру, надію і любов?
Віра, Надія, Любов – це імена Божих чеснот. Звісно, що це Божі чесноти. Вони даруються людям. А народжуються ці чесноти із мудрості. А мудрість, у свою чергу, є також дарованою. У Святому Писанні сказано, що мудрість народжується від страху Господнього. А що таке страх Господній? Ти розумієш, що над тобою є хтось, хто є значно вищий. І саме це є початком мудрості. Так, є люди, які розуміють те, що над ними є хтось вищий. Але є люди, які не мають мудрості, але, водночас, саме себе вони вважають найвищою ланкою у суспільстві. Якщо у твоєму серці є мудрість Софії, тоді в твоєму житті народиться віра, надія і любов. І якщо в тобі присутні ці три чесноти, тоді ти по-іншому будеш провадити своє життя. Твоє життя буде наповнене християнських цінностей. У сучасності ми бачимо, що не всі мають ці вічні цінності, ці Божі чесноти. А чому? А тому, що не мають мудрості.
Отче, які мощі знаходяться у вашому храмі? Чи відкриті вони для молитовного почитання?
Покровительками нашого храму є святі мучениці Віра, Надія, Любов та їх мати Софія. З нагоди відкриття храму із Ватикану було передано мощі цих святих мучениць. Реліквії передано на постійно, вони зберігаються у храмі, в мощовику, який спеціально для цього придбали в Києві. Вони є викладені до почитання, але в день храмового празника, який для зручності святкування ми перенесли на неділю, вони будуть знаходитися в центрі, на тетраподі. Люди зможуть підійти і віддати їм належну шану.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
