У сьогоднішньому євангельському уривку Ісус навчає нас, як правильно давати милостиню. Ісус Христос, звертаючись до нас, каже: «Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6, 3-4). Так, у сьогоднішній день ці слова для нас дуже актуальні, адже багато наших ближніх опинилися в скрутному становищі і потребують допомоги. Сьогодні, як ніколи, навіть найменший прояв братерської любові зможе врятувати людину. Ще один важливий духовний аспект, про який говорить Господь – це молитва. Ісус нас навчає, мовлячи: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6, 6). Про те, як важливо проявляти любов і милосердя до свого ближнього, про щиру молитву, як зброю справжнього християнина, розмірковує військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Всеволод Семененко:
«У сьогоднішньому євангельському уривку Ісус Христос говорить нам про молитву, говорить нам про найкращу молитву до Отця Небесного. Сьогодні Ісус Христос звертається до нас і дає свого роду інструкції, адже молитва, як ми знаємо, завжди є живим спілкуванням з нашим Отцем Небесним. Але, водночас, Ісус Христос закликає нас до того, щоб наша молитва не виставлялася напоказ або не була подібною на багатослів’я. Господь застерігає нас від того, щоб ми не були подібними до лицемірів або до поган. У євангельському уривку ми читаємо: «Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього» (Мт. 6, 8). Отже, в цьому місці говориться про те, що Отець вже знає, що нам потрібно. Насправді, Господь Бог хоче нас вислухати. Так, Він хоче з нами говорити так, як говорять батьки із своїми дітьми. Він хоче, щоб ми розказали про те, що в нас болить, щоб ми поплакали в Його обіймах, а також, щоби потішилися в Його обіймах. Інколи буває так, що діти говорять до своїх батьків так багато, що батькам стає приємно на серці від такої розповіді дітей. Наш Отець Небесний дуже часто нас слухає, аніж говорить. І тоді ми відкриваємо Святе Писання і читаємо про те, що Він нам говорить. Ми говоримо з Богом не тому, що нам так захотілося, що нас щось спонукає, а, власне, тому, що Отець наш Небесний заговорив до нас перший. Так, саме Він навчив нас нашої мови, це Він дав нам своє слово. Мова передається з утроби матері, передається з батьківськими обіймами. Дитина, яка народилася, говорити ще не вміє, і, відповідно, вона вчиться цього. А пізніше дитина говорить так, як говорять її батьки. Якщо батьки говорять погані слова, то цілком природно, що діти будуть спілкуватися так само. Коли батьки володіють доброю мовою спілкування, то тоді їм буде не соромно за своїх дітей, адже вони будуть розмовляти так само, як і батьки. Так же само і ми, коли чуємо Отця Небесного, коли читаємо Біблію і нею вчимося говорити, тоді, відповідно, Отцеві Небесному за нас не соромно. Потрібно підкреслити той факт, що ми, власне, вчимося, ми ніколи вже наперед не є досконалі.
Так, нам потрібно вчитися на своїх помилках, а ще краще – на чужих. У сьогоднішній день ми бачимо дуже багато чужих помилок, які є вбивчими, страшними і диявольськими. Не робімо так само, не додаваймо зла до зла. Просімо Божого милосердя, просімо Бога, щоб Він забрав від нас це зло. А для цього відкриймо своє серце на Боже милосердя для всіх, в тому числі і для ворогів. Отець Небесний хоче, щоби ми молилися словами молитви «Отче Наш». У сьогоднішньому євангельському уривку ми читаємо: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим» (Мт. 6, 12). Звичайно, інколи нам важко відкрити своє серця на милосердя до своїх ворогів, а, радше, в нас його і немає, ми не знаємо, де його взяти. Так, лишень Господь Бог знає, як воно має бути, але ми в своєму серці не даваймо комусь зла. Наші воїни не керуються злом, а керуються справедливістю. Кожний ворог, який натикається на нашу українську зброю, гине від свого нерозуму, від своєї глупоти поганської. Так, він гине сам, але ми стараймося нашою молитвою дати нашим воїнам кращу зброю – це бажання життя. Щиро просімо Господа, щоб Він навернув всі душі, які опинилися в полоні диявола, щоб Він їх звідти вирвав. Можливо нам хочеться побажати всім ворогам пекла і вічних мук, але побажаймо їм Небесного Царства. Побажаймо, можливо, якнайшвидше, але це вже у Божих руках. Можливо дійсно сьогодні вже хтось навернувся і загинув, і він вже отримає свій суд, але це вже в Божих руках. Бажаймо ворогам Небесного Царства, якщо хочуть сьогодні, то сьогодні, але бажаймо не зла, не диявола. Не робімося дітьми гріха, а, навпаки, завжди будьмо люблячими дітьми нашого Небесного Отця».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
