7 липня Церква відзначає свято Різдва святого Пророка і Хрестителя Господнього Іоанна Предтечі. Але, на жаль, цього ж таки дня українці відзначають давнє слов’янське свято із самобутніми традиціями – Івана Купала. Багато людей відзначають свято так само, як це робили наші пращури – купаються у водоймах, розпалюють великі вогнища та плетуть вінки. Чому нам, християнам, не варто святкувати Івана Купала? Яку Заповідь Божу порушує це свято? У чому полягає велика місія Іоанна Предтечі? На ці запитання відповідає священик ПЦУ із Івано-Франківщини отець Юліан Тимчук:
«Чи варто нам, християнам, святкувати Івана Купала? Звичайно, що ні. І ось чому. Свято Купала є одним із дохристиянських язичницьких свят. Тому ми, як християни, не повинні його святкувати. Колись це язичницьке дійство святкувалося у день літнього сонцестояння, але, через плутанину із календарями, воно зсунулося, і тепер ототожнюється у людей із справжнім християнським святом – Різдвом Іоанна Хрестителя, що є абсолютною помилкою. Люди помилково вважали, що найкоротша ніч у році є бісівською, тому відганяли їх своїми танцями, вогнем та гучними гуляннями. Квінтесенцією цього свята є очищення людини за допомогою вогню і води. Люди вірили, що таким чином вони очищують свою душу і тіло. Але, насправді, дорогі брати і сестри, якщо ми прагнемо справді очистити свою душу, то повинні приступати до Таїнства Сповіді та Причастя. Святкуючи це свято, люди порушують першу Заповідь Божу: «Нехай не буде в тебе інших богів крім мене» (Вихід 20,3). Тож давайте ми відкинемо це язичницьке святкування і зрозуміємо для себе, що насправді ми святкуємо у цей день, і кого по істині величаємо.
7 липня ми з вами святкуємо Різдво славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Це ім’я, яке дали своєму новонародженому сину праведні Захарія і Єлизавета, означає дар Божий, або ж – благодать Божа. Іоанн Хреститель був покликаний Богом на пророка. І перше благословення на цю велику місію він отримав, будучи ще в лоні своєї матері, словами привіту, які пролунали від Пресвятої Богородиці у день відвідин нею його матері: «І як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні» (Лк.1,41). «Бо він буде великий в очах Господніх; …і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї» (Лк.1,15). Отож, дорогі брати і сестри, відкидаємо язичницьке і приймаємо Господнє, приймаємо християнське. Тоді у нашому житті все налагодиться, адже успіхом нашого з вами перебування тут, на землі, є єднання з Господом Богом. Молимося і плекаємо свою велику віру у нашого Спасителя».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу на платформі Youtube
Повязані записи
