У Євангелії від Івана ми читаємо такі рядки: «Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Ів.5,24). У сьогоднішній час дуже важливо зміцнювати свою віру і щоденно просити Бога про прощення у Таїнстві Покаяння і Сповіді. Про Сповідь, як можливість змінити себе, як спосіб отримати ласку і благодать Божу, розмірковує сотрудник парафії Христового Воскресіння Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Юрій Цегельський:
«Сьогодні Господь Бог дає нам можливість зібратися разом і почути цей євангельський уривок. У ньому Ісус дуже багато говорить про свого Отця – Батька. І дивовижним є те, що тим самим Він кожному із нас подає приклад для наслідування, яким мають бути наші відносини з нашим Богом. У євангельському уривку Ісус говорить: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить» (Ів.5,19). Тобто Син робить лишень те, що робить Отець. Тобто Син наслідує свого Батька. Це є дуже конкретна відповідь на запитання про те, як я маю жити. Я маю жити так, як це бачить мій Бог.
Хтось з мудрих Отців колись писав, що, якщо ти маєш проблему з вибору того, як маєш вчинити в тій чи іншій ситуації, то задай собі запитання: що би на твоєму місці зробив Ісус? Як би Він повівся в цій ситуації? Як би Він сказав? А опісля йди і роби так само. Це є ключове, чого ми маємо навчитися на своєму духовному шляху. Ми маємо навчитися жити так, як жив Ісус. Жити так, як жив Ісус, як жив Той, в якого ми віруємо, за ким ми пішли, якому ми дозволяємо себе вчити. Дуже часто виглядає навпаки: людина живе так, як хоче. Людина діє, говорить, вибирає, творить так, як хоче, як їй зручно, як їй приємно, як їй вигідно. Із цього виходять гріхи, а це, відповідно, є причиною тому, що ми маємо йти до Сповіді і каятися. Це є тим завданням для нас. І для цього потрібно часто сповідатися.
Часто сповідатися потрібно для того, щоб навчитися жити так, як хоче Бог. Бо дехто в ілюзії переконує себе і потішає, кажучи: «От я спочатку навчуся жити добре, а вже тоді буду сповідатися». Але це не що інше, як ілюзія. Адже без Сповіді ти не навчишся жити так, як хоче Бог. Без Сповіді ти не зміниш себе. Сповідь потрібна для того, щоб ти змінив себе, щоби ти навчився волі Божої. І ця сповідь має якнайчастіше відбуватися у моєму житті. Якщо ти прийдеш раз на рік і скажеш: «Боже, ось мій список гріхів. Ось саме стільки разів я не послухав Тебе і не зробив так, як Ти. Забери від мене ці гріхи. Я буду жити по-іншому», то це не що інше, як ілюзія. Ти не будеш жити по-іншому. Ти вийдеш із сповідальниці і можливо протримаєшся день, але завтра почнеш жити таким же життям, бо ти звик жити у гріху. Ти звик жити так, як тобі хочеться. Ти не звик зважати на Бога, рахуватися з Богом, враховувати Божу думку. І, власне, часта Сповідь є для того, щоб ти звик думати інакше, щоб ти керувався не тим, чим ти хочеш, але тим, що хоче Бог. І в Сповіді ти дістаєш для цього ласку і благодать, а пізніше і через святе Причастя, яке ти часто приймаєш і дістаєш все необхідне для того, щоб вчитися жити так, як хоче Бог. Тому не живіть в ілюзії того, що ми самі можемо змінитися. Нас змінити може лишень Божа присутність. Тоді ми в повні будемо наслідувати Ісуса в його поставі перед Отцем. Син діє так, як діє Отець.
Кожен із нас в Ісусі Христі отримав це усиновлення, отримав у Бозі Батька. І наше завдання – сповнити ці слова Ісуса, бути тими синами і доньками, які діють так, як діє їх Отець. Візьміть собі перед очі маленьку дитину, яка до деталей копіює своїх батьків. Вона дивиться на тата, на маму і робить таку саму міміку, такі самі жести, говорить такі ж самі премудрі слова, яких ще цілком не розуміє. Вона хоче бути такою, як її тато і мама, бо для неї вони – авторитет. Ми маємо хотіти бути такими, як наш Тато, – Небесний Батько. Він має бути для нас авторитетом».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
