Сьогодні, 3 липня, УГКЦ відзначає свято Матері Божої Неустанної Помочі. Цей празник святкують щороку в першу неділю липня. Сьогодні Церква також відзначає свято Христа Чоловіколюбця. Про значення свята Серця Христового, як можливість подякувати Богу за те, що відкупив нас, що дав нам шанс звільнитися від гріха, та про символізм свята Матері Божої Неустанної Помочі, розповідає адміністратор храму Успіння Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ (с. Годовиця) отець Юрій Цегельський:
«Сьогодні відзначаємо кілька свят, які співпадають. Перше – Христа Чоловіколюбця, яке ми переносимо, як і свято Євхаристії, на неділю, і святкуємо в такій трошки більшій спільноті вірних. Останні кілька років в Українській Греко-Католицькій Церкві встановлено свято Матері Божої Неустанної Помочі, такої популярної і знаної ікони Божої Матері. Перша неділя липня – свято Матері Божої Неустанної Помочі. Сьогодні ці два свята співпадають разом. В такий спосіб Господь Бог хоче до нас щось промовити.
Переживаючи сьогоднішнє свято Христа Чоловіколюбця, Серця Христового, маємо усвідомити, що кожен із нас відкуплений дорогоцінною кров’ю Божого Сина. Сьогодні кожен має промовити такі слова: «Я – відкуплений, Бог мене викупив ціною власного життя». Сьогодні ми це розуміємо в контексті війни, адже один за одним привозять вбитих, скатованих воїнів. Ми дивимося на їхні тіла, віддаємо честь і розуміємо, що це ті люди, які не пошкодували свого життя, щоб я зміг жити у вільному Львові, ходити до Церкви, працювати, жити, святкувати, відчувати себе українцем. Вони віддали все за брата свого. Вони викупили мене, даючи шанс. Сьогодні воїни повторюють цю саму жертву, яку за нас приніс Ісус. Сьогоднішнє свято – нагода подякувати Богу за те, що відкупив нас, що дав нам можливість звільнитися від гріха. Все це ми отримали у Його хресній жертві. На хресті Він показав нам свою Божественну любов. Знаєте, в останні роки в Україні, особливо у Львові, почала розвиватися трансплантація органів, яка дає шанс багатьом людям на життя, яка у нашому суспільстві виховує манеру жити. Адже коли ти знаєш, що відходиш, то дай можливість жити іншим. В Інтернеті, на телебаченні можна побачити багато сюжетів про те, як та чи інша людина дає шанс на життя іншій людині. Людина віддає свою печінку, нирку, серце, якісь інші органи. Дуже часто це роблять близькі люди, які відійшли. Так цікаво, що лікарі перед ними ставали на коліна, віддаючи їм шану. Подібно до того, як ми віддаємо шану нашим воїнам, які загинули за нас. Це люди, які віддають своє для того, щоби хтось жив. Є спогади однієї людини, яка отримала людське серце. Уявімо собі, що ти розумієш, що твоє серце вичерпується, ти – при смерті, твої дні пораховані, і тут якась інша людина, яка померла від іншої недуги, віддає тобі своє серце. Ти живеш, але ціле життя свідомий того, що в твоїх грудях б’ється чиєсь серце. Людина, яка пережила таку операцію, розказує про те, що кожний день встає з думкою, що в неї в грудях б’ється чуже серце. Я кожен день встаю із вдячністю цій покійній людині, що вона віддала мені найцінніше – своє серце. Я кожен день стараюся жити так, щоби це серце, яке б’ється в моїх грудях, билося не даремно. Адже хтось мені його дав, не пошкодував, і тепер я маю його не шкодувати для інших людей. Коли ми дивимося на ікону Ісуса Христа Чоловіколюбця, то бачимо, що Ісус стоїть, тримаючи на своїй долоні Своє Серце. Це серце сповнене любові до кожного із нас. Це серце, яке Він дарує, жертвує за кожного з нас. Він, немовби, виймає його із себе і хоче вселити в кожного з нас, хоче трансплантувати його в нас, щоби ми жили Його серцем, щоби ми були Його тілом, яке в цьому світі творить Його справи. Кожен день в мені б’ється Боже серце, яке покликане любити, прощати, дарувати, служити. Сьогодні Ісус Христос віддає нам найцінніше – Своє Серце. Наше серце має бути максимально подібним до Його серця, і в цьому світі воно має творити Його справи. Це покликання, яке кожен із нас має наново усвідомити, і, вийшовши з храму, наново реалізовувати у своєму житті.
Сьогодні – свято Матері Божої Неустанної Помочі. І Вона, Марія, є виявом Божої любові до кожного з нас. Вона є Матір’ю для кожного із нас. Пригадаймо Страсну п’ятницю, коли Ісус Христос, висячи на хресті, до апостола Івана сказав: «Це є мати твоя». А до Марії, відповідно, промовив: «Це є син твій». Він віддав все людство в материнські опіки Пресвятої Богородиці. Вона є даром Божої любові, безкоштовним даром для кожного з нас. Сьогодні, дивлячись на неї, на свою маму, маємо нагоду віддатися під її опіку і сказати: «Маріє, будь моєю неустанною поміччю, будь джерелом Божого добра для мого життя». Вона – наша нерушима стіна, яка стоїть на обороні нашої держави, нашої Церкви, нашої віри».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
