Її називають зразком жіночності, еталоном стилю та краси, справжнім ангелом. Але сама вона завжди любила повторювати, що істинна краса жінки – не в одязі, зачісці або фігурі. Вона – в блискові очей, адже очі – це ворота до серця, де живе любов, де живе Бог. І кожен, хто хоч раз подивився в її очі, залишався зачарованим назавжди.
Вона – це Одрі Хепберн, неповторна зірка Голлівуду та спеціальний посол «ЮНІСЕФ» («United Nations Children’s Fund»), організації, яка є світовим лідером із захисту прав та інтересів дітей, та працює у понад 190 країнах і територіях світу заради захисту й підтримки малечі з моменту їх народження і до початку дорослого життя.
Одрі Хепберн народилася в Брюсселі, дитинство провела в Нідерландах. Її повне ім’я – Одрі Кетлін ван Хеемстра Хепберн-Растон. Під час Другої світової війни пережила голод. Внаслідок цього у дівчинки порушився обмін речовин і протягом усього життя Одрі не набирала більше 47 кг. Мати актриси мала титул голландської баронеси.
Коли Одрі вперше з’явилась в Голлівуді, то не була схожою ні на кого іншого. Маленька, тендітна (балерина в минулому), дівчина боялася конкурувати з першими красунями «Фабрики мрій». Проте, глядачі полюбили її за щирість, ніжність, вишукану скромність та посмішку, яка наче освітлювала похмурі дні буденного життя.
Донька аристократів, справжня леді, дівчина, яка пережила усі жахи війни і не озлобилася, Одрі була абсолютно відмінною від знаних та розкутих акторок того часу. Весь світ прагнув її захистити, але невдовзі виявиться, що цій принцесі не потрібен був лицар, аби її врятувати… вона й сама вміло обороняла себе та своїх близьких.
Роль у фільмі «Римські канікули» принесла Одрі «Оскар», а після прем’єри вона справді прокинулася знаменитою. Потім були кінокартини «Сабріна», «Історія черниці», «Миле личко», культовий фільм «Сніданок у Тіффані» тощо.
Стиль цієї приголомшливої жінки копіювали в багатьох країнах, вона стала кумиром, якого наслідували у всьому світі.
Незважаючи на приголомшливий успіх, гроші і славу, Одрі виявилася на рідкість стійкою до зіркової хвороби. Але ангельський характер, звичка багато і важко працювати, бажання любити і бути коханою не привели актрису до бажаного щастя. Вона була двічі одружена, але ці шлюби складно назвати вдалими. Єдиний сенс її шлюбів був у довгоочікуваному й улюбленому синові, який народився від режисера і продюсера Мела Феррера. Другий син Лука від другого шлюбу Одрі також пережив розлучення батьків.
Своє справжнє кохання Одрі зустріла лише в 50 років, коли вона познайомилася із голландським актором Робертом Уолдесом. Офіційно вони так і не одружились, але, за словами Одрі, це абсолютно не затьмарювало їхнього щастя.
«Справжня любов – це квіти, які надсилають за покликом серця, а не з обов’язку. Я народилась з неймовірним бажанням любові та пристрасною потребою дарувати її», – часто повторювала кінозірка.
Хоча Хепберн почала співпрацювати з ЮНІСЕФ ще в 1954 році, беручи участь у радіопрограмах, пізніше це стало для неї серйознішою справою. Близькі люди свідчать, що думки про вмираючих безпорадних дітей переслідували її все життя. Перша місія Одрі була в Ефіопії у 1988 році. Відвідавши дитячий будинок з 500 голодуючими дітьми, вона домоглася, щоб «ЮНІСЕФ» вислав їжу.
Вона побувала майже у кожному куточку світу, намагаючись допомогти дітям, рятуючи їхні життя, даруючи свої материнські любов та тепло. Остання поїздка цієї неперевершеної жінки була до Сомалі та тривала 4 місяці.
У 1992 р. президент США Джордж Буш нагородив Одрі президентською медаллю свободи на знак визнання її роботи у рамках «ЮНІСЕФ», а Американська академія кіномистецтва нагородила її «Гуманітарною премією ім. Жана Гершолта» за допомогу людству. Ця премія була присуджена посмертно і вручена її синові.
Одрі було вже далеко за п’ятдесят. Стан її здоров’я погіршувався. Однак, попри біль у животі, вона поїхала у Кенію. Африканські медики не змогли встановити діагнозу. Після повернення коханий чоловік повіз Одрі до Лос-Анджелеса. Лікарі знайшли в неї пухлину у товстій кишці.
1 листопада 1992 року Одрі Хепберн прооперували, однак метастази пустили свої щупальця в інші органи. Через два з половиною місяці її серце зупинилося.
Знаково, що останньою роллю Хепберн у кіно, так званою камео, була роль ангела у фільмі Стівена Спілберга «Завжди» (1989 рік).
Для багатьох сучасних жінок делікатна, ніжна і якась неземна Одрі назавжди залишиться еталоном краси і добра. Можливо, вона занадто багато думала серцем і була дуже наївною, забагато прощала речі, які прощати не можна було, та її образ закарбувався у душах багатьох. Цей образ – згадка про час, коли жінки були казково неповторними, чоловіки доблесними, мужніми та сильними, здатними на найбільш відчайдушні подвиги. Цей образ – світла ностальгія за розкішним чорно-білим кіно, за життям, де є місце для мрії, для віри та пригод, де любов – не просто слова, де любов – благородні вчинки.
Підготувала Лідія Батіг
Повязані записи
