Засновник Львова, перший Рюрикович, якого було короновано, найбільш антиординський правитель у регіоні у свій час – ці та багато інших дискусійних, але важливих для нашої історії речей звично пов’язують із персоною князя Данила Романовича. Цей персонаж є надзвичайно медійною особою, якщо говорити про публічний простір сучасної України і ширшого представлення він не потребує. Водночас, навіть спадщину та образ діячів такого масштабу варто переосмислювати, намагатися перечитувати їх для себе по-новому. Й хоч у цій тезі більше запитань, ніж відповідей, але грудень можна вважати місяцем короля Данила. Хтось з дослідників відзначає, що в цьому місяці він народився, інші – що на грудень припала його коронація, а треті – що він помер у цей час. Не вникаючи в самі дискусії, приймемо позицію, що цей місяць значимий у контексті персони Данила й спробуємо подивитися на даного правителя крізь призму релігійності.
Батько і мати
Батько короля Данила, володимирський князь Роман Мстиславович, також діяч видний. Однак, більше в політичному плані – саме він об’єднав галицьку та волинську землі у єдину державу. Водночас, про нього відомо не так багато. Навіть обставини його смерті достеменно не з’ясовані. Тим не менше, укладачі Галицького-Волинського літопису Романа Мстиславовича шанували і казали про нього так: “…одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей божих, […] Він бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив (їх), як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців…”. Чого більше у цій фразі – правди чи ідеалізації, кожен вирішить для себе. Знаково, що для літописця було важливо згадати, що князь Роман “додержує заповідей божих”.
Безумовно, дотримувалась заповідей і мама Данила Романовича, візантійка Анна. Вона походила з імператорської родини, запам’яталась великою побожністю. Літописці та дослідники в один голос розповідають про її релігійність, а також гідну меценатську діяльність, а навіть – підтримку нею багатьох християнських рухів та ідей, практик.
Ім’я короля
Вважається, що одним із рухів, який міг потрапити і поширитись на наших теренах за підтримки Анни, було стовпництво. Це аскетичне вчення, яке виникло на теренах сучасної Сирії у V столітті, а по тому – проникло і до Візантії. Останнє, імовірно, навіть могло мати вплив на обрання імені для майбутнього короля Данила. Того першим з Рюриковичів назвали таким іменем. Не виключено, що саме на честь святого Даниїла Стовпника – одного з найвидатніших представників згаданого аскетичного руху.
Дід
Навіть якщо людина є відомим історичним персонажем, якщо її ставленики обороняють Київ від військ Золотої Орди, а вона сама – отримує корону з рук папського посланця, навіть така людина має дідуся і бабусю. Останні мали би щедро обдаровувати свого онука на День святого Миколая і радо приймати його на літо, допоки батьки їдуть на відпочинок на море. Щоправда, ці слова не зовсім стосуються Данила Романовича, а поїхати до діда на літо йому було непросто, адже його дід – це візантійський імператор Ісаак ІІ Ангел.
“Диву подібні були образи сі”
Данила Романовича вважають засновником не лише Львова, але й інших міст. Скажімо, м. Холм, яке сьогодні знаходиться на території сусідньої Польщі. Саме в Холмі була столиця держави короля Данила, а літопис навіть фіксує легенду про заснування цього населеного пункту. Описано в джерелах і те, як Данило розбудовував своє місто, як зводив храми. Останніх, між іншим, він побудував немало. До прикладу, це церква святого Іоанна Златоуста, “красна і гожа”. Її склепіння було виконано в вигляді зоряного неба, місцеві майстри вирізьбили для цієї святині дивовижної краси дерев’яні двері, у храмі були ікони Спаса і Богородиці, прикрашені бісером та золотом, які Данило привіз із Києва. “Диву подібні […] образи сі”, щоправда, згоріли під час великої пожежі. Тієї самої, яку, нібито, було видно навіть зі Львова.
Також король Данило заклав у Холмі храм святих безсрібників Кузьми і Дем’яна. Той знаходився посеред чудово саду, який розбили за вказівкою Данила. У одному з вівтарів цієї святині знаходився образ Дмитрія Солунського, “принесений здалеку”. На сам кінець, Данило фундував церкву Богородиці, яку було оздоблено іконами, в храмі була чаша із багряного мармуру, привезена з Угорщини. При храмі звели “хрещальницю” для освячення води на Богоявлення.
Син Божий
У літописному тексті можна віднайти декілька пасажів, які укладач літопису присвятив опису епізодів із молитвою Данила. Такі траплялися після переможних походів, а також в непрості моменти політичного життя. Так, після одного з переможних походів, Данило прибув у Холм “із честю і зі славою” у храм Богородиці. У святині він впав на коліна і прославляв Бога за те, що став переможцем.
Коли король перебував у храмі святого Івана Златоуста в Холмі, він з веселістю прославляв Бога, і Богородицю, святого Івана Златоуста. Натомість, у 1259 році, у зв’язку з нападом на володіння Данила та Василька татар, брати зібралися в Володимирі і “молилися богу, щоби ізбавив їх бог од нашестя татар”. Після цієї молитви, за версією літописця, ворогам не вдалося взяти “неукріплений” та “непідготовлений” Луцьк. Саме заступництвом Бога, святого Іоанна Златоуста та святого Миколи Мирлікійського літописець і пояснював останнє.
Рим
Ще зі шкільних підручників з історії України, будучи учнями, ми дізнаємося про коронацію Данила Романовича. Це трапилося у 1253 році, за участі самого Данила й посланця папи Інокентій ІV. Водночас, варто говорити і про те, що відносини Данила з Римом були суттєво триваліші й давніші, аніж згаданий рік. Зокрема, особливо тісним таке спілкування було у 40-х роках ХІІІ століття. У володіннях Данила та його брата Василька тоді був Плано Карпіні, який зустрічався з місцевими правителями і спілкувався із найвищим духовенством.
Відтак князь Данило також послав ігумена монастиря Святої Гори Григорія до Ліона, де той міг безпосередньо спілкуватися з римським понтифіком. Говорили тоді про імовірні унійні проекти, а також про спільну протидію монгольському чиннику.
Вінець від престолу святого Петра
Корону можна було отримати від імператора або ж Папи. У випадку короля Данила, що вже відзначалося, спрацювало друге. При цьому, сам Данило, за версією літописного тексту, неодноразово перед цим відмовлявся від коронації. Він посилався на загрозу своїм підлеглим від ординського війська і казав, що не може в такій ситуації думати про коронацію. Отож, посланець Опізо підтвердив, що допомога буде, також на Данила вплинули матір та оточення. Тому він корону прийняв. Літопис описує дані події так: “Він, отож, прийняв вінець од бога, од церкви Святих апостолів, від престолу святого Петра, і від отця свого, папи Інокентія, і від усіх єпископів своїх.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Александрович В., Войтович Л. Король Данило Романович. – Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2013.
- Войтович Л. “Подвійна” коронація Данила Романович: загадка легенди чи реальний факт [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/178982/08-Voitovych.pdf?sequence=1
- Галицько-Волинський літопис / Переклад Л. Махновця [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://litopys.org.ua/links/galvol.htm
- Яценюк Г. Від підданства до війни: взаємини князя Данила Романовича з золотоординськими ханами у 1246 – 1260 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Yatseniuk_Halyna/Vid_piddanstva_do_viiny_vzaiemyny_kniazia_Danyla_Romanovycha_z_zolotoordynskymy_khanamy_u_1246-1260.pdf?
Джерело: https://uk.wikipedia.org/
http://www.davniyhalych.com.ua/
https://spadok.org.ua/
Повязані записи
