Сьогодні минає 36 річниця від дня смерті Патріарха Йосифа Сліпого. З огляду на це розмовляємо з отцем Рафаїлом Турконяком, архимандритом УГКЦ, перекладачем Острозької Біблії, учнем Патріарха про особу Блаженнішого Йосифа Сліпого. Зокрема про його людські якості, працю над відродженням Церкви, молитву і любов до дітей…
Якою людиною був Патріарх Йосиф? Який він мав характер? Багато хто каже, що він строгим і різким. Чи правда це?
Так, він був строгим. Проте я би сказав, що його строгість була радше фасадною. Особливо він був строгим з тим, кого не злюбив. У звичному житті він був нормальною людиною. Як і кожен мав свої прикмети і свій характер. Зрозуміло, що він був твердим, бо його виховав Сибір. Без цієї твердості він би очевидно не перейшов Сибір. Як з людиною з ним можна було співпрацювати і він навіть дозволяв собі заперечувати. Був звичайною людиною. Був сильним науковцем. Блаженніший Йосиф завжди ходив до Ватиканської бібліотеки. То там казали, що то одинокий кардинал, який ще ходить до бібліотеки.
Як він ставився до студентів?
До студентів ставився дуже добре. Завжди ними тішився, бо вбачав у них майбутнє. Він приходив до Малої Семінарії, а пізніше в УКУ, то завжди приходив і цікавився кожним. Були такі часи, коли він викладав, або просто спілкувався, як треба було, то і з кожним особисто.
Як виглядав робочий кабінет і взагалі апартаменти патріарха? Чи мав він якісь особливі побажання, звички?
У Ватикані він мав свої окремі апартаменти. Фактично не був таким впорядкованим. Так само як і я (усміхається, – ред.). В мене все лежить зі всіх сторін. І він так само працював.
За яких обставин відбувалися ваші приватні зустрічі?
Патріарх Йосиф завжди з нами обідав, коли приїжджав в УКУ. Ніколи не залишався осторонь. Час від часу ділився своїми планами, розповідав що він планує зробити. Він з нами ділився всім. В нього не було якихось великих таємниць. Хоч варто зазначити, що ми не завжди і не в усьому були з ним згідні.
Як Патріарх почувався після ув’язнення ?
Перших три місяці він фактично відпочивав у монастирі Гротафферата, коло Альбану. А після того взявся до роботи. Він почав їздити по всій Італії. Ми тоді навчалися у Малій Семінарії і їздили разом з ним, бо дякували йому Літургію.
Напевно радянська влада думала, що він швидко помре…
Так, але він щойно зачинав. Він мав 73 роки, як приїхав до Риму.
Що він в той час думав і говорив про Україну?
Для нього Україна була завжди центральним питанням. Він фактично себе вважав абмасадором України. Патріарха Йосифа так і сприймали на Заході. В Німеччині, чи в парламенті Англії його всюди приймали як представника України.
Які Патріарх Йосиф мав відносини з Ватиканом?
Були різні часи і обставини. Часом були кращі відносини, а часом були гірші. Незавжди було м’яко, бо він вмів строго відстояти свою позицію і сказати. Патріарх Йосиф не боявся не те що сказати, він навіть не боявся написати.
Що розповідав Вам Патріарх Йосиф про митрополита Андрея?
Він завжди його цитував. Завжди повторяв нам одну річ: я ніколи не бачив, щоб митрополит Андрей байдикував. Він завжди, або читав, або писав, але ніколи не був без діла.
Як виглядала молитва Патріарха? Що він любив молитися найбільше?
Я знаю, що він ставав десь о 6 ранку. Читав Часослов і відправляв Божественну Літургію. Дуже часто, як їхав у машині, то читав Часослов. Він молився дуже багато.
Чи любив дітей?
Так, він завжди як тільки бачив дітей, то усміхався.
Чи знаходив він якісь особливі слова втіхи в трудних обставинах?
Патріарх Йосиф завжди вмів підтримати. Ззазвичай він нам говорив, що ми маємо вистояти і не піддаватися. Дуже часто нам говорив: «подумайте краще, як маєте то зробити, а не як не зробити». Це була його постійна пословиця.
Трьома найбільшими проєктами Патріарха Йосифа були: монастир Студіон, Мадонна і церква св. Софії. Розкажіть, будь ласка, детальніше про них.
Так, власне Студіон був першою річчю, яку він купив. З цього почалися його проблеми з Ватиканом, особливо зі Східною Конгрегацією Церков, бо фактично гроші на цей монастир дав митрополит Андрей.
Так сталося, що Ватикан собі привласнив ці гроші і він про це знав. Тоді пішов до них вимагати. Вони звичайно не хотіли віддавати. Справа пішла через папу Павла VI, який приказав Східній Конгрегації видати Патріарху Йосифу ці гроші. З цього розпочалися всякі тертя. Патріарх Йосиф властиво бачив Рим як центр українців, бо це було місто, куди багато приїжджало наших людей. Саме через це він збудував церкву св. Софії. Це справді був надзвичайний помисел. І всі саме так це і сприйняли. За свого життя він не виклав всю мозаїку. Вже після його смерті ми докінчували. Якби хто хотів, то там є ще писати. Велика частина Церкви була зроблена за життя Патріарха Йосифа.
Після цього він взявся за Мадонну. За допомогою папи остаточно відкупив цей будинок і відреставрував. Мадонна була передана нашій Церкві після з’єднання. Це п’ятиповерховий будинок, в якому мав проживати прокуратор, тобто заступник Глави Церкви в Римі. Тоді були отці василіяни. Переважно вони там проживали і мали свою семінарію. Хоч студентів було мало, але завжди хтось був. Після ІІ світової війни Мадонну вони продали отцям-єзуїтам, а купили будинок на Авентіно, де і зараз є. Потім Мадонну продали приватним людям, вони іконостас практично повністю розвалили. Блаженніший Йосиф наскільки міг, то настільки це все відновив. Навіть своїми візитами він практично розбудив українців до життя. Без нього вони б перестали існувати.
Чи часто він відвідував Студіон?
Так, особливо на початку, коли не було УКУ і Мадонни. Він практично щодня був на Студіоні. Це було єдине місце,яке мав. Сам патріарх жив у Ватикані, бо Іван ХХІІІ дав йому таке приміщення, в якому він міг проживати. Також дав йому зарплату.
Чи Патріарх Йосиф особисто уділяв святі Тайни? Хіба причащав. Інших не пригадую. В нас не було аж стільки студентів. Фактично на той час у Римі були тільки малі громади. Це Колегія св. Йосафата, УКУ і Колегія св. Софії і сестри. Мирян взагалі не було.
Зокрема Вам уділив ієрейські свячення. Чим вам запам’ятався цей день? Чи дав Вам патріарх якусь настанову на священниче служіння?
Спеціальну настанову не давав. Він висвятив мене разом з єпископом Величковським.
Як він святкував Різдво та Великдень? Як було на свята? Як Патріарх ставився до свят? Чи мав якісь особливі звичаї?
Ми завжди разом спільно святкували Святвечір. Перші роки їздив до Малої Семінарії, а пізніше вже туди не ходив. Хоча для Патріарха Йосифа найважливішим був празник св. Климента. Він тоді скликав весь дипломатичний корпус при Ватикані. Доречі заслугою саме Патріарха Йосифа є те, що в соборі Петра під престолом знаходяться мощі св. Йосафата.
Які доручення давав Вам Патріарх?
Він як розганявся, то розганявся. Доручив мені переклад Біблії, бо я знав мови. Я не міг відмовитися. Він хотів мати повністю переклад Святого Письма. Моя праця тривала 30 років. Найбільшою проблемою було віднайти вартість Острозької Біблії.
Як виглядали його останні дні? Чи відчував він смерть? Чи ті, хто були поруч розуміли. Що це початок кінця? Чи готував якось до цього своє оточення?
В останні дні він вже не міг ходити. Був при умі. Я його бачив за тиждень до смерті. Йому вже було тяжко. Він завжди просив, щоб молитися за нього, бо його час близько. То він завжди говорив. Похорон був у св. Софії у вересні. Його мертве тіло відвідав Іван Павло ІІ. Похорон провадив його наступник Блаженніший Мирослав-Іван Любачівський.
Чого Ви особисто найбільше навчилися у Патріарха Йосифа?
Важко сказати. Я був з ним від 1963 року. Я би сказав, що працьовитості. Він дуже хотів, щоб ми були фахові і добре вишколені, висококваліфіковані.
Чого, на ваш погляд особа патріарха Йосифа може навчити нас сьогодні у наш час, у світі війни та пандемії?
Повчімося у Патріарха Йосифа його любові до свого народу і дбання за свій народ. Ми би робили великі чуда, якби дбали за свій народ так, як він дбав.
Щиро дякую за розмову!
Розмовляла Христина Кутнів
Повязані записи
