Вперше за новим календарем УГКЦ та ПЦУ відсвяткують свято апостола Андрія Первозванного 30 листопада. Цього ж дня святого апостола вшановують в Римо-католицькій церкві та в більшості Помісних православних церков світу.
Апостол Андрій – один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, брат апостола Петра. У східній традиції його називають Первозванним (лат. Primus Vocatus), адже він став першим, кого покликав Ісус Христос. Андрій був учнем Івана Хрестителя; саме від нього він почув про Ісуса, за яким пішов. Супроводжував Спасителя протягом років Його проповіді, а після Воскресення і Зіслання Святого Духа вирушив проповідувати Христову науку на Сході Римської імперії.
Також читайте: Андрієвий хрест або непопулярно про Первозваного апостола
Отці Церкви стверджують, що апостол Андрій проповідував Євангеліє у Греції, в Епирі, в Ахаї; передання говорить також про Візантію. А ще, згідно з твердженнями найдавніших церковних письменників Андрій Первозванний відвідав територію Русі. Димитрій (Туптало), описуючи подвиги і страждання апостола Андрія, згадує: «За промислом Божим дійшов і до ріки Дніпра в Руській країні і, приставши до Київських гір, тут заночував. На ранок же, вставши зі сну, рече до учнів, які були з ним: “Чи бачите ці гори? Віру йміте мені, що на них благодать Божа засіяє, і має місто велике тут бути, і церкви численні захоче Бог сотворити тут і просвітити святим хрещенням усю землю Руську”. Вийшовши ж на гори, благословив їх і хреста поставив, провіщаючи увірування того роду від свого апостольського трону, заснованого від Візантії. Пройшов і вишні міста руські, де тепер Новгород Великий». Ця подорож була нелегкою; вона завершилася стражданнями у Патрах, в Ахаї. Після катувань намісник Егей наказав розіп’ясти апостола на скісному хресті, на якому він страждав три дні, а відтак відійшов до Господа.
Можливо, саме за знамените благословення Київських гір, через який відчувається живий зв’язок із нашою Батьківщиною, апостола Андрія особливо люблять в українському народі. Численні святині його імені розсіяні всією Україною – у самому тільки Львові п’ять храмів святкують празник у день його пам’яті:
Храм святого Андрія УГКЦ (пл. Соборна, 3)
Храм святого Андрія УГКЦ (вул. Варшавська, 38)
Божественну Літургію об 11:00 звершить єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ Володимир
Храм святого Андрія і священномученика Йосафата УГКЦ (вул. Чечета, 1)
Храм Святого Апостола Андрія Первозванного ПЦУ (вул. Шевченка, 66)
Храм Святого Апостола Андрія Первозванного ПЦУ (вул. Тракт Глинянський 136 б)
Крім того, ім’я апостола носить Львівське ставропігійне братство св ап Андрія Первозваного, що діє при храмі Успення Пресвятої Богородиці ПЦУ.
Знаковим святий Андрій є для Львова не лише завдяки присвяченим йому храмам. Ім’я апостола – патрона України – носило чимало видатних діячів Церкви й держави; саме його ім’я на початку свого монашого шляху обрав граф Роман Марія Александер Шептицький, увійшовши в історію Церкви як Праведний Митрополит Андрей.
Також читайте: о. Андрій Сіданич: «За прикладом апостола Андрія будьмо мужніми, бо в мужності – сила Божа»
З усіх зимових свят, зокрема в період Різдвяного посту, свято апостола Андрія є чи не найбільш пов’язаним із пластом язичницьких вірувань. «День Андрія» – улюблене свято для вечорниць і народних забав. Воно у народній свідомості накладене на свято Калити, відтак зберігає величезну спадщину забобонів, звичаїв та повір’їв. До числа заборон свята, зокрема, входить і заборона на будь-яку інтелектуальну працю, бо є забобон, що в цей день від цього можна втратити розум. Тому простір свята Андрія був уповні простором розваг: найрізноманітніших ворожінь, забав і обрядів, жартів та ігор під час вечорниць, найхарактерніше з яких – «кусання калити» – ритуального коржа, підвішеного під стелею, що мало б доводити спритність хлопців. А ще одним звичаєм, без супровідного контексту збереженим донині, став традиційний бешкет, який юнаки влаштовували дівчатам.
Святий всехвальний апостол Андрій Первозванний, що «перед усіма апостолами став послідовником та учнем Христовим», удостоївся запам’ятатися першим зразком мужності і безкомпромісності перед злом – і прикладом, який дотепер надихає християн. Хресну смерть він назвав честю і віддав життя з любові до хреста і до Воскреслого. Тож понад усі звичаї, народні вірування, повір’я і передання найважливіше пам’ятати саме про того, «хто знайшов Месію» – цим закликав нас, особливо у ці непрості часи, знайти Того, Кого ми шукали.
Повязані записи
