Сучасний медіапростір – це середовище термінових повідомлень, фактів та фейків, правдивих і неправдивих новин, які продукуються з надзвичайною швидкістю; і все більше у цьому інформаційному потоці губиться усвідомлення Слова та всієї його потуги – люди майже розівчилися слухати. Сучасна Церква теж робить чимало зусиль, аби йти «в ногу з часом» саме через розуміння того, наскільки суспільство змінило спосіб сприйняття і мислення. Тепер, аби проголошувати Слово, не досить промовляти з амвону; «мережі», які мусять закидати сучасні «рибаки», мають цілком реальний соцвимір. Протягом останніх років Церква активно вчиться проголошувати Євангеліє онлайн – цього вимагають, зокрема, реалії минулої пандемії та теперішньої війни. Одним зі шляхів цієї євангелізації стають сторінки та блоги окремих священнослужителів, що нерідко збирають десятки тисяч читачів.
Але ми сьогодні поговоримо про незвичайний проєкт, не схожий на мережеві молитовні осередки чи майданчики спілкування священника з вірними. Він, зрештою, знайомий читачам «Духовної величі Львова». Це – подкаст «Ресторація Життя» на хвилях «Львівського Радіо», авторський проєкт отця Павла Дроздяка, священнослужителя Львівської Архиєпарії УГКЦ і капелана Львівської міської ради. Отець Павло – сотрудник Архикатедрального Собору святого Юра та адміністратор парафії Святого Духа у Львові.
Ідея авторської програми народилася у вересні 2020 року із тривалих міркувань та особистого досвіду – не лише священничого служіння, а й журналістської практики, адже отець Павло Дроздяк є також за освітою журналістом і протягом багатьох років очолював пресслужбу Львівської Архиєпархії УГКЦ. «Взагалі виникла внутрішня потреба поділитися своїми думками, але в аудіоформаті, тому що свого часу я працював і на “Львівській хвилі”, і на радіо “Воскресіння”; і тому, будучи внутрішньо своєрідним “радійником”, забажав відновити такі зустрічі зі слухачами, створити такий свій подкаст», – розповідає «Духовній величі Львова» автор. І, як це часто буває, ідея з’являється неочікуваним імпульсом: так, зрештою, остаточно сформулювалося бачення проєкту, коли треба було придумати його назву. «Я люблю готувати. Для мене приготування страв не є надто якоюсь великою філософією, але в кожну страву ти вкладаєш своє життя, хочеш її завжди зробити такою, яка би смакувала тим, для кого ти це робиш – для твоїх рідних, для тих, кого ти запрошуєш в гості. І тому ти так багато часу приділяєш тій страві. Розмірковуючи над таким своїм хобі, я зрозумів, що хороша була би назва, власне, для цього подкасту – “Ресторація Життя”. Чому “Ресторація Життя”? Бо у ній намагаюся приготувати для слухачів кожного разу якусь смачну страву».
Незвичайний задум «смачного» подкасту відтак визначив і його формат: «Ресторація Життя» мала свою почерговість – вона завжди виходила в ефір у п’ятницю, при чому зустрічі були різними – і «сніданок», і «обід», і «вечеря», і навіть «ранкова кава». На кожну зустріч автор готував якусь особливу «страву» – роздуми на цікаві теми, художньо обіграні у вигляді смаколика, яким частуються слухачі.
«Я зрозумів, що життя схоже до страви. І, десь гортаючи літературу, натрапив на таку східну філософію, яка говорить про те, що найкраща страва є тоді, коли ти вмієш поєднати непоєднуване; коли ти вмієш поєднати гостре з лагідним, солодке з кислим, гірке і прісне – у цьому поєднанні виходить чудова страва. І таким є наше життя – воно є часами гострим, часами – лагідним, часами – солодким, а часами – дуже гірким. І саме тому ідея “Ресторації Життя» полягала у тому, щоб подивитися на життя в усій палітрі його смаків”, – зауважує отець Павло Дроздяк.
Вже за місяць після народження ідеї проєкт стартував на «Львівському радіо»: пілотний подкаст «Дзеркало чоловіка» вийшов у ефір 11 жовтня 2020 року. Цей ресурс було обрано не випадково, адже, як зазначає о. Павло, його співпраця із «Львівським радіо» триває вже не один рік. А зі створенням власної програми автор духовного подкасту став водночас і духовним наставником колективу радіостанції.
Першою посприяла запуску подкасту Мирослава Лубкович, тодішній директор «Львівського Радіо». Відтак, попри те, що подкаст – авторський, над ним працює ціла команда людей. «Вибір теми – це, без сумніву, є мій авторський вибір, підбірка, але я завжди люблю прислухатися до моїх добрих друзів, приятелів, які надихають, завжди дають розуміти відчуття потрібності саме на конкретний тиждень, конкретний час, на конкретну годину, в яку вийде “Ресторація Життя”. І це є така команда ідейників, мрійників, які надихають», – зауважує о. Павло.
Кожен ефір готувала команда звукорежисера та редакторів. Відповідальною за подкасти – тою, хто спонукала і зобов’язувала – була Вікторія Скорохід. Саме їй належала ідея переходу проєкту у відеоформат, тобто створення не тільки аудіо-, а й відеопродукту. Долучалася до подкасту й Ірина Гурська, довголітній працівник «Львівського радіо»; саме вона редагувала й готувала до ефіру аудіотексти. Отець Павло розповів: пані Ірина дуже надихала і підтримувала всю команду серед непевних подій, що тривожили суспільство, хоч її чоловік та син є на фронті. «Це – команда людей, які працювали над цим проєктом, тих, які працювали на кухні і подавали кінцевий результат», – підкреслює автор духовного подкасту, наголошуючи, що слухачі та глядачі теж були частиною команди, адже саме їхні враження й рефлексії визначали подальший тематичний напрям програми: «Я завжди хотів чути зворотні думки від слухачів, глядачів, і завжди черпав від них ідею, про що вони хочуть почути, що важливіше на часі».
«Кухня» «Ресторації» працювала в різному ритмі. Деякі програми об’єднувалися в цикли, як, наприклад, роздуми про головні гріхи, що вийшли у ефір у Великий Піст 2021 року; частина подкастів стосувалися окремих свят чи пам’ятних подій. Проте нерідко «Ресторацію» доводилося готувати у екстреному режимі, щоб встигнути до запланованого часу. «Хочу зізнатися: часами були такі моменти, що вже п’ятниця надходить, потрібно випускати чергову програму – а ідеї нема», – пригадує автор. «Ти – наче порожній. І спускаючись зі Собору по дорозі на “Львівське радіо”, я просив, щоби Дух промовив – і знаєте, такі курйозні ефіри мали зазвичай набагато більше переслухів, переглядів, ніж сплановані».
У цьому насправді був і найбільший виклик творців подкасту – не вибиватися з ритму й актуальності сучасних подій. «Найбільшими труднощами було те, що кожна страва мала бути свіжою – ти не міг ніколи щось попередньо запланувати чи приготувати. А оскільки ефіри завжди записувались наперед, то ти мусив десь так прогнозовано, дивлячись на реалії, відчувати, що буде от в цю п’ятницю, яка тебе чекає, – хоча би приблизно. Це було найбільшою трудністю, тому що ти не міг підготувати якийсь веселий ефір, коли, скажімо, могла бути в п’ятницю зовсім інша подія і воно би, умовно кажучи, “не клеїлося”, ця страва не смакувала би в цю п’ятницю. І тому це була найбільша трудність – приготувати таку страву, яка буде завжди смачною, актуальною саме в день її подачі», – зазначає о. Павло.
Незмінною ж залишалася атмосфера «готування»: кожен із ефірів був максимально оформлений для формату «частування». Частина програм відразу структурно апелювала до трапези – наприклад, вечеря батька і доньки, тата і сина, свекрухи та невістки, столик на двох для зустрічі з мамою; а ще – весілля, святвечірній бенкет радості, застілля з кумами, і навіть – вечеря з Богом у Страсну П’ятницю. Деякі в самому ефірі або зовнішньому оформленні використовували конкретні страви, щоб краще окреслити тему. Так слухачі подкасту, згадуючи візит святого Папи Івана Павла ІІ, «куштували» його улюблене тістечко – «кремувку», міркуючи про заздрість – символічно – «жаб’ячі лапки», а говорячи про військових – «страви» польової кухні. У «Ресторації Життя» «подавали на стіл» екзотичну рибу фугу і медовий сніданок, смакували хлібом, сіллю і навіть тишею; про гнів роздумували натще, про лінь – солодко, а міркуючи про грошолюбство – «брали рахунок».
«Ресторація» поступово розвивалася разом із оновленим «Львівським Радіо», шукаючи нових способів зацікавити аудиторію. Так вже зі січня 2021 року почали з’являтися відеотизери до подкастів, а 2 квітня 2021 року в ефір вийшов перший відеоефір. «Особисто для мене це був такий новий досвід – працювати у відеоформаті, тому що тут – будьмо відвертими, чесними – не було ніякого суфлера, підготовленого тексту, який ти б міг читати. Тобто всі тексти потрібно було вивчити напам’ять», – пригадує о. Павло.
Новий формат спричинив і нові виклики: звукорежисер став водночас відеооператором, а локацій запису побільшало. «Куховарили» творці духовного подкасту в різних куточках радіостудії, і навіть в укритті, коли лунала повітряна тривога. Це були цікаві записи, згадує автор: зокрема, окрім звичної студії, літній сезон «Ресторації» відкривався на терасі «Радіогаражу», що спричиняло чимало курйозів. Неодноразово записувати подкаст доводилося в обставинах живої вулиці, якою ходять люди, сигналять автівки та проїжджають велосипедисти – попри це треба утримувати увагу та не відволікатися. Проте спроба виправдала себе: з понад вісімдесяти ефірів подкасту аж сорок дев’ять – у відеоформаті, опубліковані на платформі youtube, де набрали сотні переглядів, а деякі – більше тисячі. Найуспішнішим став різдвяний ефір, на який завітали священнослужителі Львівської Архиєпархії УГКЦ: розповідь про таїнство Різдва, його Богослуження, а також коляда в ефірі побили абсолютний рекорд, за лічені години зібравши понад дві тисячі переглядів на ютубі.
Саме відеоформат відкрив програмі нові можливості. Ще раніше «Ресторація» експериментувала зі спільними записами, зокрема мініпроєктом «Милосердя в дії», коли в декількох ефірах львівські представники УГКЦ, РКЦ та ПЦУ ділилися досвідом служіння тим, хто в потребі. Зараз же отець Павло отримав нагоду кликати гостей до «Ресторації» не символічно, а по-справжньому – і так у ефірі з’явилося кілька особливих інтерв’ю. Це, зокрема, розмови з капітаном запасу і учасником АТО Тетяною Науменко, директором Перинатального Госпісу «Слід Життя» с. Юстиною. Особливим же досвідом стало інтерв’ю з Ігорем Яськевичем – львів’янином, що підкорив Еверест. Його отець Павло згадує як найбільш мотиваційний досвід усього проєкту. Історія Ігоря Яськевича промовила в кількох аспектах. «Він є хресним батьком одного нашого священника, з яким ми приятелюємо – і поділився думками, що саме завдяки молитві свого похресника зійшов на цю гору», – пригадує автор подкасту. «Я для себе насправді багато цікавого збагнув, особливо цей досвід, що ми не лишень маємо дійти до якоїсь вершини, до якоїсь цілі. Як розповідав пан Ігор, найбільше смертей трапляється тоді, коли ти вже повертаєшся назад, спускаєшся з гори. І тому дуже цінно не лишень зійти на гору, але й спуститися вниз і поділитися своїми пережиттями. Це було мотивуючим не тільки для мене, але й для багатьох слухачів. Часами потрібно прийняти кардинальні рішення для того, щоби потім пережити все те, що ми хотіли осягнути. Бо, як розповідав пан Ігор, коли він зійшов на Еверест, на саму вершину – це була темна ніч, і окрім вітру, який шумів, і темряви нічого не побачив. Але не суть була – щось побачити, але суть була – справді зійти, спуститися – і розповісти».
Досвід відеоформату і для творця подкасту, і для самого радіо став унікальним та особливим. Програма одержала власний візуал, кожен ефір почав виходити із анонсами в сторі соцмереж «Львівського радіо», а публікації у фейсбуці набирали суттєву кількість вподобань навіть у порівнянні з іншими матеріалами ресурсу. Окрім того, регулярно ефіри подкасту у текстовому варіанті з’являлися і на сторінках «Духовної величі Львова», де також отримували високі рейтинги читання й поширення. Відеоефіри «Ресторації» виходили до вересня 2022 року, а відтак проєкт повернувся в аудіоформат.
«Особисто мені більше подобається радіо», – ділиться отець Павло. «Я – більше людина, яка любить слухати. Бо коли ти слухаєш – ти думаєш, ти уявляєш собі те, про що ти говориш». Відеоформат також цікавий і має право на життя, зазначає автор, підбиваючи підсумки. Рішення про два формати було прийнято для кращого поширення випусків – залежно від того, кому зручніше дивитися, а кому – слухати. Отець пригадує: неодноразово надсилав аудіозаписи для своїх приятелів на фронті – вони самі просили про якісь матеріали, які можуть слухати в час відпочинку; таким чином міг бути корисним для наших захисників. Зрештою, все залежить від потреби і бажання слухача, зокрема й того, який шукає духовної поради. «Будь-який спосіб і шлях – це є засоби комунікації, яку ми можемо наводити. І інструменти, які використовують, є різні. Тому я думаю, що радіоформат – це є якраз цей шлях до такого душпастирства, де ти пропонуєш людині, не нав’язуючи, якщо вона погоджується. Тому я більше був прихильником аудіоформату. І, фактично, й завершилася моя мандрівка в аудіоформаті», – зауважує автор.
Історія подкасту «Ресторація Життя» на «Львівському Радіо», що тривала більше двох із половиною років, охопила широкий спектр тем – не лише духовних роздумів, а й актуальних подій, тенденцій та культурних явищ. У ньому поєдналися думки Святого Письма, відомих мислителів та митців, приклади із мистецтва і життєві ситуації, міркування та свідчення – і все це «приготоване» талантом автора як корисне і незабутнє слово, що неодноразово зворушувало слухачів до сліз. А втім, навіть завершення програми не вичерпує всього обсягу її напрацювань.
«Гадаю, що я завершую цей – назвімо його – перший сезон “Ресторації Життя” в тих умовах, в яких ми зараз перебуваємо – і я хочу вірити, що розпочнеться другий сезон», – зауважує автор, підкреслюючи: в реаліях війни щоденно з’являються нові виклики, життя неможливо спрогнозувати чи передбачити, а перемога водночас мусить бути і над зовнішнім, і над внутрішнім ворогом. «Тому роботи буде багато; багато буде моментів, коли треба буде говорити, проговорювати, ділитися своїми думками. Тож я вірю в те, що розпочнеться другий сезон “Ресторації Життя”». І дійсно: подкаст став непересічним проєктом, що дуже відрізняється від подібних ініціатив, зокрема й душпастирських. Він полягає не в науковому дослідженні або поверхневому спілкуванні з аудиторією, а поєднує в собі суто священничу проповідь, актуальність питань та пошук зв’язків зі слухачем крізь саме слово. А формат словесної «кухні», наголошує отець Павло, дає можливість розглянути ці питання під несподіваним кутом: «Особливість “Ресторації Життя” в тому, що вона говорить про життя, яке є різне за смаками, але, напевне що, кінцева страва вартує того, щоби над нею попрацювати».
Сам же автор ділиться: для нього цей проєкт став особливим кроком. Аби реалізувати ідею, знадобився власний – і медійний, і священничий – досвід; а оскільки меж досконалості немає, праця над собою триває постійно, щоб «страви» були смачними й корисними. Тож подкаст сам собою є великою мотивацією розвиватися і рости, аби приносити слухачам і глядачам користь. «Особисто для мене “Ресторація” – це таке життя… Це насправді насолода – коли ти можеш почастувати людей і отримаєш зворотні відгуки, що їм це дуже посмакувало», – підкреслює отець Павло.
Почути й побачити ефіри «Ресторації Життя» можна на соцмережевих сторінках «Львівського Радіо», для якого подкаст став дуже успішним проєктом, згуртувавши суттєву аудиторію слухачів. А сам автор продовжує працю над новими ідеями душпастирства Слова навіть серед найскладніших викликів сучасності. Адже «Ресторація» довела: Боже Слово не може втратити актуальності незалежно від часу чи формату, бо завжди є ті, хто його шукає. Питання лише в тому, який на смак твій сьогоднішній день. І дуже ймовірно, що відповідь на це питання можна знайти на кухні «Ресторації Життя».
Марія Цьомик
Повязані записи
