У п’яту суботу Великого посту, 28 березня 2015 року, церква провадить особливу службу Божу на честь Богородиці. Характерна ця служба виключно для Східної церкви і має назву – акафіст.
Акафістова субота випадає в часі Великого посту на підставі історичної традиції і багаторічної практики церкви. У цю суботу, на утрені, буде служитись повний акафіст Благовіщення Пресвятої Богородиці. Цей акафіст вважається символом та вершиною великого культу Богоматері у Східній Церкві, тому він неабияк заслуговує на увагу мирян. Адже це чудова нагода подякувати Пресвятій Богородиці і вшанувати її, відвідавши це богослужіння.
Акафістову службу встановлено на честь Божої Матері як подяку за потрійну охорону столиці Візантії — Константинополя від нападу ворогів. Перший раз це було за цісаря Іраклія 626 року. Тоді зі сходу наступали перси, а із заходу — скити або авари. Місто було у великій небезпеці. Патріарх Сергій І (610-639) узяв ікону Пречистої Діви Марії, звану Одигитрія, її ризу, та в процесії з вірними обходив місто. Йдучи біля храму Пресвятої Богородиці на передмістя Влахерни, він замочив у морі ризу Божої Матері і відразу постала буря, яка затопила ворожі кораблі. Місто було врятовано. Народ побачив у цьому чудо Божої Матері, зібрався у її храмі на Влахерні й цілу ніч провів у молитві, співаючи похвальну пісню-акафіст на честь Пресвятої Богородиці.
Другий чудесний захист Царгороду був на тридцять років пізніше, за цісаря Костянтина II Погоната (641-668), коли на столицю наступали магометани. А третій — за цісаря Льва Ісаврія (716-750), коли магометани знов облягали столицю великим числом кораблів.
У часі війни нам неабияк необхідне заступництво Пресвятої Богородиці, тому в цю суботу кожному мирянину варто скласти подяку Божій Матері, уважно вчитатися в слова акафісту, перейнятися його глибоким змістом, який випливає із глибини самої христової віри .
«Радуйся, бо Ти розум вірних просвічуєш;
Радуйся, світле пізнання благодаті;
Радуйся, бо Ти просвіщаєш визнавців Святої Тройці;
Радуйся, вірних провіднице до мудрости;
Радуйся, стовпе вогненний, що сущим у темряві дорогу показує;
Радуйся, величного таїнства брамо;
Радуйся, Премудрости Божої вмістилище;
Радуйся, бо Ти пізнання багатьох просвіщаєш;
Радуйся, бо Ти нерозумних спам’ятала;
Радуйся, блискавко, що душі прояснює».
Іванна Штрайсель
Повязані записи
