Папа Франциск: найважливіші настанови сучасним журналістам

День журналіста щорічно відзначають в Україні 6 червня – у день прийняття Спілки журналістів України в 1992 році в Міжнародну федерацію журналістів й підкріплене Указом Президента України від 25.05.1994 № 251/94.

Сьогодні відзначають професійне свято усі працівники засобів масової інформації, адже важко уявити сучасне суспільство без інформації, без засобів її передачі, без професійного погляду на події і факти нашого життя.

Команда сайту “Духовна велич Львова” щиро вітає усіх журналістів, які віддані правді, завжди стоять на сторожі справедливості та гідності кожної людини.

Пропонуємо ознайомитись із найважливішими настановами для працівників ЗМІ, які висловлював у своїх зверненнях Папа Франциск.

“Суспільство також потребує того, щоб скрупульозно дотримуватися як права на інформацію, так і права на гідність кожної людини, задіяної в інформаційний процес, аби ніхто не зазнав шкоди за відсутності реальних і докладних доказів відповідальності”.

“Ви не повинні впадати у «комунікаційні гріхи», такі як дезінформація, однобічне висвітлення подій, наклеп, дискредитація, копання в старих новинах, про які давно все відомо… Це дуже серйозні гріхи, що нищать серце журналіста та завдають шкоди людям”.

“Любити правду – означає не тільки її звіщати, але й жити правдою, свідчити її власним трудом… Не йдеться про те, чи бути віруючим, чи невіруючим. Питання полягає в тому, щоб бути щирим із самим собою та іншими, чи ні. Взаємостосунки – це серце кожної комунікації. Це тим більше стосується тих, для кого комунікація є ремеслом. Жодні стосунки не можуть бути тривалими, якщо вони ґрунтуються на нечесності”.

“Ви, журналісти, щоденно можете всім пригадувати, що не існує такого конфлікту, якого не могли б розв’язати чоловіки й жінки доброї волі”.

“Розповсюдження фейкових новин служить для досягнення конкретних цілей, впливу на політичні рішення та задоволення економічних інтересів…Журналісти є “захисниками новин”… у наш час це не просто робота, а місія”.

“Нехай ніхто інший не визначає вашу програму, окрім бідних, останніх і стражденних. Не збільшуйте чергу тих, хто поспішає розповісти про ту частину реальності, яка вже освітлена рефлекторами світу. Почніть із периферії, усвідомлюючи, що це не околиці, а початок міста”.

“Ми повинні нести добро тим, хто слухає нас, ми маємо виховувати їх до мислення і формулювання суджень”.

“Сьогодні у світі, де все відбувається швидко, стає дедалі нагальнішим посилатися на вистражданий і важкий закон поглибленого пошуку, зіставлення, і, якщо це необхідно, мовчання, задля того, аби не поранити певну особу, групу осіб, чи дестабілізувати якусь подію”.

“Не йдеться про те, щоб розповідати про світ без проблем, – це була б ілюзія. Йдеться про те, щоб відкривати простір для надії тоді, коли говоримо про ситуації занепаду і відчаю. Журналіст не повинен вважати, що він виконав своє завдання тільки через те, що розповів про подію у світлі власною вільної і свідомої відповідальності”.

“Викриваючи деградацію і безнадію, необхідно відкривати простір надії. Журналіст покликаний не лише розповідати про подію: він має тримати відкритими двері для виходу, для надії”.

Підготувала Лідія Батіг