“Per aspera…”. Про роки юності Владики Йосифа (Сліпого)

Однією з найбільш глибоких, символічних та непересічних постатей української історії у другій половині ХХ століття був кардинал Йосиф (Сліпий). Він входив до найближчого оточення митрополита УГКЦ Андрея Шептицького і став наступником Владики Андрея на посту глави церкви та гідним продовжувачем справ того. Разом з тим, Владика Йосиф став кардиналом РКЦ. Незламний дух, широка ерудиція та глибоке мислення – як багато всього поєднувалося в цій особі. Й чи не найкращим способом, якщо ми хочемо зрозуміти як це все поєднувалося в одній особі, є зазирнути в дитячі роки Владики Йосифа, коли закладаються основи сприйняття багатьох речей і трактування світу. У ці дні минає 130 років від дати появи о. Йосифа (Сліпого) на світ. Це чудова нагода пригадати цього діяча і поговорити детальніше про його дитячі роки, час формування світогляду.

Молоко, мед і хвороби

Йосиф Коберницький-Дичковський народився 17 лютого 1892 року у селі Заздрість, сучасної Тернопільської області. Він був наймолодшим сином у родині Коберницьких-Дичковських і в дитинстві часто хворів. Окремі спалахи хвороб дуже сильно відбивалися на здоров’ї хлопця, траплялися моменти, що лише розсудливість рідних та старання й таланти лікарів допомагали втримати його на цьому світі. У таке непросто повірити, коли дивишся на світлини о. Йосифа в розквіті сил та в зрілому віці, де перед нами постає фігура високого і кремезного священика.

Знаково, що “Сліпим” Йосип Коберницький-Дичковський став на честь свого прадіда, якого так прозивали, а село, в якому народився майбутній діяч УГКЦ, отримало свою назву, як він сам писав, через заздрість сусідів місцевим жителям: нібито місце його народження було краєм, де текло молоко та мед, а місцеве населення процвітало. Його перші спогади з дитинства досить кумедні і по-дитячому наївні. Зокрема і про те, що він любив ходити в одязі старших – щоб ховатися від дощу, а ще – згадка, як ходив по лавці біля вікна в присутності мами.    

“…для мене читання була вже відома річ…”

Йосип Сліпий був надзвичайно освіченою і мислячою людиною. Він навчався у Австрії, захистив докторську дисертацію у м. Інсбрук, по тому ще навчався у Римі, але початки цих процесів варто відшукувати у ранньому дитинстві. “Коли настав мені шостий рік, брат Роман купив український буквар і зимовими вечорами зачав вчити мене читати. А коли мене записали до школи, до якої я просто рвався, то для мене читання була вже відома річ […] На другому році я зачав вчитися по-польськи, а на третьому по-німецьки”. З німецькою мовою у Йосипа Сліпого все йшло добре, його навіть хотіли віддати на науку до місцевих німецьких колоністів. На щастя, як він сам зауважував, цього не відбулося, бо “це могло би на хлопчині кепсько відбитися”. Німецькі поселенці мали власну кірху і вважали себе культурнішими за всіх інших.

Зацікавлення до світу навколо, яке починало зароджуватися та формувати ще в дитячому віці, кардинал Йосиф проніс через усе життя. При цьому, інколи воно набувало найбільш несподіваних та неочікуваних форм. “Знаєте, на що він любив дивитися по телевізору? На звірят. На ведмедів, риб, гадюк!.. Казав: “Ото дивіться. То є життя, і ти не маєш права відбирати його навіть у тварини!” – такий спогад про кардинала Йосифа залишився у о. Івана Дацька, його секретаря.

Через досвід і експеримент

Перш ніж Йосип Сліпий перебрався, на запрошення митрополита Андрея, на навчання до Львівської богословської семінарії, він навчався у Тернопільській гімназії. З цього часу залишилося багато яскравих спогадів. Зокрема, такі: “Природничі науки вчив Сидорак – лемко, зі своїм питомим акцентом, досить неврівноважений. Ми мусіли навесні ходити до гаїв і приносити квіти, ладити гербарню, збирати мотилі і комахи. Він був дуже вимагаючий, і я ще по нинішній день пам’ятаю багато латинських назв зі зоології і ботаніки”. Знаково, що заняття, про яке Йосиф Сліпий відгукувався як про незрозуміле, він проніс через все життя. Навіть коли перебував на засланні, то також збирав місцеві зразки рослин і намагався, за можливості, переслати їх до Львова.

…фірою до Тернополя…

Йосиф Сліпий навчався у Римі, а до того в м. Інсбрук. Також навчався у Львові, перед яким було навчання у Тернополі. Останнє – це Тернопільська гімназія ім. Франца Йосифа І, якій передувало навчання впродовж декількох років у школі вдома і в Вишнівчику по тому. Про цей час також залишилися спогади, які проливають світло на персону Владики та його ставлення до оточуючої дійсності. Зокрема про те, що вчителька, на загал справедлива, могла покарати дітей за лінощі. Відтак він додавав: “Я не був ніколи караний, а навіть якесь непривітне, грубе слово, викрик дуже мене боліли, і я не міг того забути”. У Вишнівчику один з вчителів вперше показав Йосипу Сліпому “Кобзар” Тараса Шевченка, з якого юнак одразу ж вивчив на пам’ять “Думи мої, думи мої”.

Після завершення навчання у Вишнівчику, Йосип Сліпий “…поїхав з батьком фірою до Тернополя, щоби зложити вступний іспит до гімназії”. Тернопільська гімназія стала не просто навчальним закладом для майбутнього глави УГКЦ, але й чи не першою школою життя. Він сам про цей період відгукувався так: “…чинником, який впливав на молодь, була, в першу чергу, антирелігійна пропаганда: соціалізм і дарвінізм, які були тоді в моді, як вершок поступу і культури. Рівно ж і неморальність ширилася між учнями […] Хоч усю молодь захоплював український патріотизм, то дивне диво, що польські ліберальні круги і польська атеїстична дарвіністична література находили до них легкий доступ […] Що я, слава Богу, не дався пірвати тій стихії, то можу завдячувати лише великій релігійності, винесеній з батьківського дому”.

Священниче служіння

Також з наймолодшого віку можна виводити ознайомлення Йосипа Святого з практикою життя священників та осмислення ним ролі священнослужителя у суспільстві. Для своїх спогадів він надиктував наступний фрагмент: “Парохом Струсова, до якого належало кілька дочерних церков, між ними і Заздрість, був о. Теодор Цегельський. Він був людиною дуже церковною, інтелігентною, тактовною і національно свідомою […] належав до найкращих проповідників на Поділлю. Крім того, був він проповідником народнього життя.”

На загал, де би не знаходився Владика, він завжди звертав увагу на поведінку та соціальну роль, активність місцевого духовенства.

Велика Війна

На початку другого десятиліття ХХ століття Йосип Сліпий став студентом греко-католицької духовної семінарії у Львові. У часі свого навчання він мав нагоду слухати лекції Михайла Грушевського з історії чи Кирила Студинського з української мови. Цей етап переріс у навчання, з рекомендації Владики Андрея у Католицькому університеті в м. Інсбрук, де Йосиф Сліпий почав готувати свою докторську дисертацію, де його застала Перша світова війна. До Львова він повернувся у 1922 році після навчання у Інсбруцькому та Григоріанському університетах. Це був зовсім інший Львів, інша країна і інший Йосип Сліпий. Світ його досягнень та випробувань був попереду. Він пройшов дуже добру школу та підготовку, але і попереду був непростий час – протистояння з жорстокістю і бездушністю радянського тоталітаризму.   

На завершення ще один раз звернемося до слів кардинала Йосифа. Існує безліч думок та висловів цього діяча, які можна використовувати як афоризми. Зараз зупинимося на такому: “Батьки, християнська родина – це основа здорового суспільства, народу, нації. Це запорука їх росту і сила! І тому заповідаю Вам: Збережіть, а де її розхитано – обновіть в українському народі справжню християнську родину, як невгасаюче вогнище життя і здоров’я церкви і народу. Християнська родина і рідна українська школа – це передумова здорового виховання прийдешніх поколінь”.

Євген Гулюк

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

  1. Мельник І. Життя кардинала на сторінках його “Споминів” // Zbruč, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/62438
  2. Мизак Н. “І горів, і яснів, і страждав” (До 120-річчя від дня народження Йосипа Сліпого) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ftf.chnu.edu.ua/res/ftf/J.Slipyj.pdf
  3. Мороз В. Йосиф Сліпий, кенгуру і корова Джульєта // Історична правда, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/24/152130/
  4. Мороз В. Йосиф Сліпий: “Поставте собі питання: що про вас одного дня скаже історія?” // Тиждень, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tyzhden.ua/History/185683
  5. Сліпий Й. Спомини / ред. Іван Дацько, Марія Горяча. – Львів – Рим: Видавництво УКУ, 2014. – 608 с.

фото: https://photo-lviv.in.ua/zhyttya-kardynala-na-storinkah-joho-spomyniv/ https://zbruc.eu/node/62438

https://tyzhden.ua/History/185683

https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/24/152130/