Крилату Невісту побачили над Влахернським храмом святий Андрій і Єпифаній – стояла у повітрі й молилась Богу за світ, вкривала усіх своїми духовними крильми [2; С. 399]. Яскравий алегоричний образ Божої Матері з крилами привертає увагу у бароковій проповіді ігумена Йоаникія (Галятовського), на українських, сербських, болгарських іконах про Покров Богородиці. Надійність і міцність невидимих крил Небесної Заступниці у щоденному леті до життєвого обрію відчуває кожен християнин. 14 жовтня вшановуємо Покров Божої Матері, молитовно висловлюємо вдячність і радість за безмір’я Її віри, безмежжя Її любові, безкрай Її опіки. Крила Божої Матері підтримують, зігрівають, лікують, огортають ласкою і любов’ю усіх, хто потребує захисту і без упину допомагає іншим. Маркована червоним у календарі дата, відзначення під Покровом Божої Матері Дня Українського козацтва, а також Дня захисника України, живить молитовну пам’ять про воїнів уже небесного війська – незламних і відданих помічників Богородиці у нашій щоденній боротьбі з ворогом рідної землі, власної душі.
Чудесна з’ява Божої Матері з омофором у руках, що стала знаменням попередження і захисту від небезпеки, відбулася за царювання Лева Мудрого (886-912 рр.). У Влахернському храмі, розташованому в західній частині Константинополя, о четвертій годині ночі першого жовтня (за старим стилем) під час богослужіння Андрій Юродивий та його учень Єпифаній побачили угорі Царицю Небес, Покровительку усього світу Пресвяту Богородицю [8]. Ідея опіки, заступництва Божої Матері сформувалася ще у ранньому християнстві. У 451 р. на Ефеському соборі прийнято ухвали про церковне возвеличення Богородиці. У VI столітті з’явилася й відповідна іконографія Божої Матері.
Про візантійські витоки вшанування Покрову Божої Матері в Україні нагадують давні пам’ятки архітектури, літератури. У “Сказанні про заснування Печерської церкви” (з Києво-Печерського патерика) розповідається про те, що Богородиця з’явилася грецьким майстрам у Влахернському храмі і наказала їм звести такий же храм у Києві [5]. у “Слові о Законі і Благодаті” митрополита Іларіона, у звернені до Ярослава Мудрого, згадано: “прідал люди твоє і град святий всеславний скорій на помощ христіаном Святои Богородици” [4]. У цій же проповіді, до речі, чи не вперше згадується слово “покров” у значенні захисту. “Безкровним покровом” називає київський митрополит Володимира Великого. У “Слові о полку Ігоревім” молитва Ігоря Святославича скерована до Пресвятої Богородиці Пирогощі у храмі на Подолі [9]. Саме старокиївське вшанування Богородиці Заступниці, зображення Богородиці Оранти вплинулo на становлення традиційної іконографії Покрову Божої Матері в Україні [1; с. 55]. XVII-XVIII ст. – особливо плідний період у популяризації Покрову Божої Матері. Під розпростертим омофором, ризою Богородиці на українських іконах з’являються постаті засновників Києво-Печерського монастиря – Антоній і Феодосій, українські гетьмани (наприклад, гетьман Іван Мазепа, його матір – ігуменя Марія), представники козацької старшини, політичні діячі, прості козаки, фундатори та ін. Покров Богородиці стає одним із центральних образів у працях тогочасних проповідників.
Багата художніми образами алегорична мова, вкраплення фольклорних, апокрифічних сюжетів у тематичне розмаїття промовленого і написаного слова – такою є творча спадщина основоположника барокової проповіді в Україні – ігумена Йоаникія (Галятовського), відомого українського богослова, полеміста XVII ст., вихованця Києво-Могилянського колегіуму (о. Йоаникій з 1655 р. став викладачем, а з 1657 р. – ректором цього навчального закладу). У 1668 р. чернець Йоаникій став ігуменом Єлецького монастиря у Чернігові. У 1659 р. він видав один з перших в Україні підручників з гомілетики – “Наука альбо способ зложенья казання”. Доповнив його збірником проповідей “Ключ разумінія”, складених відповідно до сформульованих правил у теоретичній частині. Праця о. Йоаникія користувалася популярністю: у 1663 р. її перевидано у Львові, а у 1665 – знову в Києві. Він був також автором низки полемічних творів: “Небо Новоє” (1665), “Месія Правдивий” (1669), “Боги поганскіи” (1686), “Фундаменти” (1678) та багатьох інших [7]. Твори ігумена Йоаникія поширювалися далеко за межами України. Так, маргінальні написи на сторінках примірників “Неба Нового” дали можливість видатному українському вченому І. Огієнкові виявити їх в Астраханській губернії, у Москві, у Вологді, у Великому Устюзі та в інших містах [6].
Серед 10 проповідей у збірнику “Ключ разумінія”, приурочених 5 Богородичним святам, привертають увагу тексти про Покров Божої Матері.
Божа Матір “зважувала вогонь”, “міряла подих вітру”, “повертала минулий день” – зазначає у першій проповіді про Покров Божої Матері Йоаникій Галятовський. Вогонь – це Бог, пояснює автор, що “тверде желізо” (саме такими є вперті та засліплені власною слабкістю грішники), розм’якшити, а “глину” (хитких і непослідовних у власних вчинках маловірів), зробити твердою. Пречиста Діва завдяки великій любові до Бога, відданості Його волі допомагає кожному “зважувати вогонь” та позбутися всього мінливого і непотрібного у житті. Образ вітру у проповіді – символ мінливості і швидкоплинності часу, а ще марнослав’я: Богородиця остерігалася порожньої слави, чеснотами і вчинками прагнула слави небесної, вічної. “Повернення минулого дня” – це нагадування кожному про час покаяння, можливість визнати власні помилки задля очищення душі. Такою є Пречиста Діва Марія, таким може бути кожен, наголошує ігумен, хто перебуває під Опікою Богородиці.
В алегоричному образі птаха змальована Пречиста Діва Марія в іншій проповіді Йоаникія (Галятовського). Побачив якось Йоан Богослов, зазначає автор, дивну з’яву: змій зі сьома головами та десятьма рогами гнався за крилатою невістою [2; C. 383]. Змій – цар Ірод, Невіста – Пречиста Діва Марія. “Встань, візьми Отроча і Матер Єго і біжи в Єгипет” – наснився сон старцю Йосифу, довелося усім шукати рятунку на чужині. Популярний у народі апокрифічний сюжет про втечу святої родини до Єгипту у проповіді став засновком для втілення основної думки – послідовно і ґрунтовно розкрити велич постаті Богородиці.
Долати труднощі нелегкої подорожі Божій Матері допомагають два крила – алегоричне втілення Її міцної віри й добрих вчинків. Справжньою окрасою крил Богородиці, наголошує ігумен Йоаникій є пера від дванадцяти реальних і міфічних птахів. Орлине перо приведе праведників до неба – символ наполегливості Божої Матері у досягненні бажань. Перо грифа, міфічного птаха з тілом орла і лева, нагадує про те, що й Богородиця у собі поєднала дві сутності – Матері й Діви [2; C. 385-386]. Нагадуванням про каяття – жалібну пісню-прощання з гріховним життям (лебедина пісня) є перо лебедя у крилі Діви Марії. Символом постійної духовної уваги і настороженості у крилах Матері Божої є журавлине перо. Журавель, пояснює проповідник, – птах чутливий. Коли спить, однією ногою тримає великий камінь, якщо випустить – може скалічити ногу. У постійній духовній активності, у молитві, у готовності служити Богові завжди перебувала Пречиста Діва Марія [2; C. 387-388].
Лелече крило – символ довічної вдячності Діви Марії своїм батькам Йоакиму та Анні. Перо Фенікса, чарівного птаха, який завжди оживає після смерті, у крилі Діви Марії – символ життя, нагадування про те, що на третій день після Успіння Божа Матір воскресла. Діва Марія подарувала світу любов, радість і мир. Про це нагадує усім перо голуба у крилі Богородиці. Оливна гілочка, яку птах приніс на Ноїв Ковчег, означала продовження життя на землі [2; C. 389-391]. Перо ластівки нагадує про те, що Божа Матір є цілителькою душевних і тілесних недуг. Про духовну зрілість Божої Матері, нехіть догоджати тілесним бажанням, розповідає усім перо Моноцодіята. Цей нереальний птах, зазначає проповідник, не має ніг, а тому завжди літає, лише зрідка чіпляється за гілку двома жилками на спині, щоб відпочити. Перо птаха Алціона у крилі Діви Марії – символ її чеснот, з яких сплетено надійне гніздечко. Символом духовної чистоти Божої Матері стало перо Порфіріона – єгипетської птиці, що гине від найменшого, на перший погляд, зла: “Блаженні чистії серцем, бо вони Бога узрять” [2; C. 393-395]. Дванадцяте Харадрієве перо у крилі Божої Матері є виразником уважності, материнської турботи і любові до всіх людей. Харадрій – птах, що з легкістю визначає важкість недуги. Якщо хворий житиме, птах посміхається, якщо ж ні, відвертається: “Пречиста Діва дивиться лагідно на тих, хто житиме вічно, а відвертається від тих, хто помре” [2; C. 397].
Просторе сюжетне полотно проповіді о. Йоаникія пронизане “різноманітним матеріалом, що вживається або як приклади, або для різнорідної метафорики, для різних порівнянь” [10]. “У творах Галятовського не раз стрічаємо цікаві одгуки з усяких апокрифічних писань, народних легенд і взагалі мандрованих літературних сюжетів…Та й сам Галятовський, з другого боку, чимало пересадив на український ґрунт таких апокрифів та легенд заходу і вони потім пішли з його творів широко в народ”, – висловився про образну мову автора “Ключа разумінія” відомий літературознавець С. Єфремов [3].
Саме так через простоту і доступність викладу автор допомагає кожному зрозуміти та відчути у власному серці силу і ніжність дотику крил Божої Матері.
Ірина Кметь
Використана література:
- Александрович В. Старокиївський культ Богородиці-Заступниці і становлення іконографії Покрову Богородиці / Володимир Александрович // Mediavalia ucrainica: ментальність та історія ідей. – Київ, 1994. – Т.III. – С. 47 – 67.
- (Галятовський) Іоаникій, ігумен. Ключ Разумінія / (Галятовський) Іоаникій. – Київ : Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1659. – 512 с.
- Єфремов С. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. – Київ : Феміна, 1995. – C. 149.
- Иларион. Слово о Законе и благодати.// Мильков В. В. Осмысление истории в Древней Руси. – Санкт-Петербург, 2000. – С. 198-
- Кара-Васильєва Т. Покрова в українському гаптарстві/ Т. Кара-Васильева // Людина і світ. – Київ,1997. – жовтень – № 10 (445). – С.
- Огієнко І. Українська культура. – Київ, 1918. – С. 72.
- Про діяльність о. Йоаникія (Галятовського) див.: Хижняк З. Киево-Могилянская академия. – Киев, 1988. – С. 86; Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – Київ, 1994. – С. 104.
- Слово на Покров Пресвятої Богородиці // Житія святих (вибрані) українською мовою / [викладені за повчанням Четьїх-Міней св. Димитрія Ростовського]. – Київ : Видавничий відділ УПЦ КП, 2008. – Т. 5. – вересень – жовтень. – С. 439 – 450.
- Слово о полку Игореве / Вступ. ст. и подготовка древнерус. текста Д. Лихачева. – Москва, 1987. – С. 52.
- Чижевський Д. Історія української літератури / Дмитро Чижевський. – Тернопіль : Феміна, 1994. – С. 283.
Повязані записи
