Всечесні і превелебні отці, дорогі у Христі брати і сестри!
Великим даром для кожного християнина є Великий піст. Його дорога неодмінно приводить всіх нас до свята над святами – Світлого Христового Воскресіння. Піст – це є засіб, який допоможе нам правильно зрозуміти велику Голгофську жертву любови Господньої до кожного з нас. Проте не завжди ми правильно розуміємо, що таке піст, що це за такий подвиг і чому його потрібно дотримуватися кожному християнину?
З першого погляду піст завжди розуміють так, що це перш за все стриманість від їжі тваринного походження. Але це лишень одна ланка нашого подвигу. Вона не є другорядною на цій дорозі посту, позаяк від обмеження себе в надмірному споживанні деяких видів їжі, ми контролюємо свої тілесні пристрасті. Тоді і для душі стає легше, і піст такий є приємним для неї. Але ж якщо ми будемо тільки себе стримувати від їжі, а у всьому іншому дозволяти собі жити так, як жили до початку посту, то такий подвиг нам не буде корисним. Навіть апостол Павло каже: “Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо” (1 Кор., 8; 8). З цього витікає наступне, що якщо ми будемо поститися на тій підставі, що начебто є гріхом споживати їжу, то не тільки не отримаємо ніякого плоду від стриманості, але й тим самим апостолом будемо застереженні, щоб не уподібнитися до тих “… що в останні часи відступлять від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські, через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй, що забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, споживали з подякою. Бо всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою, бо освячується словом і молитвою” (1 Тим., 4; 3-4).
Підходили розсудливо до подвигу посту і стриманості від їжі отці пустельники, які найбільше вправлялися у цьому подвигові і глибоко розуміли його суть. Прп. авва Феона повчає нас: “Він [піст] не є сам собою благо, або ж сам по собі необхідним; він [піст] з користю проводиться для придбання чистоти серця і тіла так, щоб притупивши жало плоті, людина придбала умиротворення духа; він [піст] не є благом вічним і повсякчасним, тому що ми у більшості своїй не завдаємо собі шкоди від того, що його перериваємо; він [піст] інколи нам є на погибель душі, якщо неправильно його дотримуватися”. Якщо ж з обмеженням у вживанні їжі не з’єднується стриманість від пристрасті, або ж від інших гріхів, то це є зло, бо “не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину” (Мф., 15; 11).
Отже, піст заведений для чистоти душі і саме так ми його повинні розуміти, бо ж яка нам може бути користь від посту, якщо нечистим є наш розум? Справжнім постом ми уникаємо зла, стримуємо свого язика, приборкуємо свій гнів, відлучаємо себе від пристрастей, злослів’я, й неправди. Таким піст допомагає нам зрозуміти св. Василій Великий, який каже: “Користь посту не обмежуй тільки однією стриманістю від споживання їжі, тому що піст буде справжнім тоді, коли ми стримуємо себе від усього злого”.
“В дні сія воїнственная…”, – як каже нам із глибини століть архиєпископ Чернігівський Лазар Баранович, – ситуація ще більше нас заставляє і спонукає до подвигу Великого посту, до усвідомлення того, наскільки відповідально для нас бути молитвеником, печальником за землю нашу Українську, за рідну Батьківщину. Адже багато хто із наших друзів, наших співвітчизників, перебувають тепер там, де точиться боротьба за наш спокій, за нашу свободу і незалежність в Українській Державі. Наша молитва за них повинна бути чистою, підкріпленою подвигом посту і стриманості. Адже ті, хто викликався боронити нашу Україну від ворога, також себе обмежили в насолоді справжнім мирним і тихим життям. Чим ми можемо їм відповісти? Чим ми можемо їх підтримати? Звичайно, що нашою молитвою і постом, а ще справами милосердя та допомоги.
Ще давайте дослухаємось голосу давнини, нашого митрополита Київського Никифора. У своєму посланні до великого Київського князі Володимира Мономаха про подвиг посту він говорить наступне: “Як бачиш, княже мій благовірний і сумирний, що піст основою є доброчесності. Того ради в усьому світі, немов сонце, засяяв він. Заради злочинства праотця нашого всі народи піст творять: одні в один час, а інші в інший. Одні більше постують, інші менш. Силу посту ж, як нерозумні, не розуміють, тому саме даремний піст їх і непотрібний. Люди ж Христові, святий нарід, царське освячення, жереб достоїнства його, відають силу посту сього і, в правовір’ї перебуваючи, благословляють Бога, що напоумив їх і провидів й того, що привів Господа праворуч від себе, щоби не зрушились вони, тобто не збентежились і не були поглинуті старим ворогом, що не хоче спасіння нашого”. За цим висловом можна зрозуміти, що пости різні бувають, і традиція посту у всіх різна, звідси і різні плоди духовного життя: в одних менші, а в других більші.
Отже, нехай піст наш буде основою добрих справ, прикрашений плодами любові, таким, що виводить нас на небо. Нехай бідного він зробить багатим у дусі. Стане лікарем нашим для душі і тіла, та примирить нас у покаянні з ближніми і нашим Творцем. Амінь!
Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій
Повязані записи
