ВСЕЧЕСНОМУ ДУХОВЕНСТВУ,
БОГОЛЮБИВОМУ ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ
ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
“Ми не постили – тому ми вигнані із раю.
Чинімо піст, щоб вернутися до нього”
(святитель Василій Великий)
ВОЗЛЮБЛЕНІ У ХРИСТІ
ДОРОГІ ОТЦІ, БРАТТЯ І СЕСТРИ!
Наблизився благословенний час Великого посту. Це час, коли ми покликані зупинити гонитву за матеріальними благами, звернути увагу на стан своєї душі, і, що найголовніше, стати духовно ближчими до Бога та ближнього.
Христова Церква як чадолюбива Мати, з любов’ю піклується про спасіння кожного з нас. Все Її богослужіння, зокрема Богослужбовий календар, сформовані на фундаменті Святого Письма, Священного Передання і скеровані для нашого духовного розвитку. І підставою для Великого посту є біблійна заповідь про обов’язкову десятину. Адже цей період часу, який ми повністю присвячуємо Богові, складає десяту частину від усього року. Під час Великого посту, обмежуючи себе в розвагах та їжі, відвідуючи храм та підносячи молитви, ми зможемо частіше припадати до джерела вічного життя, живлячи наші душі благодаттю Святого Духа через Таїнства Церкви, насамперед, через таїнства Покаяння та Євхаристії.
І воістину, основною метою будь-якого християнського посту, а тим більше Великого, є покаяння. Преподобний авва Дорофей говорить: «Бог дав ці святі дні для того, щоб, якщо хто постарається з уважністю і смиренно мудрістю подбати про себе і покаятися у гріхах своїх, – він очиститься від гріхів, які вчинив протягом усього року».
Особливо важливим є під час посту примиритися з усіма, проявити милосердя та милостиню у відношенні до ближнього. Преподобний Єфрем Сирін свідчить: «Якщо ти, людино, не прощаєш усякого, хто згрішив проти тебе, то не обтяжуй себе постом і молитвою. Якщо брату своєму, на якого загніваєшся, не прощаєш провини його, то зовсім марно постиш і молишся, – Бог не прийме тебе». Закликаю всіх нас під час посту докласти зусиль івиконатизаповідь Господа про милосердя та примирення з ближнім, а милостиня, адресована нужденним, нехай допоможе нам у цьому.
Нагадаємо собі, як ще у Старому Завіті Бог через пророка викривав неправдивий піст тодішнього суспільства, і як це актуально звучить і у наші дні: «Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога: «Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті» (Іс. 58: 2-4). Бог далі вказує, яким же має бути піст праведний:«Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю… розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе» (Іс. 58: 5-8).
Наша країна зараз переживає чергову кризу, найбільшу в історії незалежної держави. Теперішнє положення України – результат гріховності її громадян та керівників. Неможливо бути одночасно грішником і добрим громадянином, неможливо одночасно говорити неправду і мріяти про безхмарне майбутнє. Лише змінивши себе, ми зможемо змінити щось у нашому суспільному житті. Тому слід зосередити свою увагу не на вчинках та поведінці ближнього, а на власній чесності, на власних думках та справах. Ми повинні зосередитися над власними недоліками, викорінити їх, принести сльози покаяння та молитви до Господа, просити та благати Його, аби Він змилувався над нами і напоумив усіх, від кого залежить припинення цієї війни. Саме для цього Церква і благословляє нам піст.
Але не впадаймо, дорогі мої, в зневіру та розпач. Святе Письмо закликає нас бути стійкими і терпеливими у випробуваннях. Старозавітній праведний Іов вчить нас бути вірними Богові за будь-яких обставин нашого життя. Євангеліст Лука говорить, що Христос просить нас завжди молитися та не занепадати духом (Лк. 18:1). До нас промовляє апостол Павел, коли заповідає тим, хто терпить утиски, радіти надією та перебувати в молитві (Рим. 12:12). Теперішній світ як ніколи випробовує нас у надії на Бога. Не втратити її в час, коли всі видимі авторитети та земні гарантії руйнуються, – це велика чеснота. Святитель Іоанн Златоуст порівнює надію на Бога з безпечним якорем, опорою нашого життя. Вона, за словами святого отця, приводить нас до Христа, спасає душі, навіть якщо вони знаходяться на шляху до загибелі.
Тож нехай Боже благословення покриває нашу землю та допомагає нам не збитися з шляху християнського подвигу. Маємо надію, що залишаючись вірними Господу, ми не втратимо Його благодатних дарів.З Божою допомогою розпочнімо цей шлях Святої Чотиридесятниці, намагаймося пройти його поприще гідно, щоб досягти найвеличнішого і найрадіснішого свята – Світлого Христового Воскресіння.
ЄПИСКОП ЛЬВІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ
м. Львів
26 лютого 2017 року
Повязані записи
