Другий тиждень після Великодня в українській традиції є поминальним за померлими родичами. Пасхальне поминання найперше пов’язане із Томиною – або Провідною – неділею. Саме в цей час традиційно здійснюють молитовні відвідини кладовищ. У Православній церкві також особливу увагу приділяють вівторкові Провідного тижня, який називають Радоницею.
Традиція Радовниці походить з язичницької доби і тісно пов’язана з давнім культом предків. У стародавніх слов’ян Радуницею (або «весняною радістю») називався, ймовірно, цілий цикл весняних свят — час поминання мертвих. За давнім народним віруванням, мерці радіють, коли їх поминають добрим словом живі свояки та ще й приходять до них на їхні могили.
Поминання померлих, а зокрема відвідання цвинтарів, здавна пов’язане із багатьма традиціями й віруваннями, не завжди християнськими. Щоб ще раз пригадати важливість саме молитовного спомину, до вірних Православної церкви України на своїй фейсбук-сторінці звернувся Предстоятель ПЦУ Блаженніший Епіфаній. Він наголосив: благочестива традиція у поминальні дні відвідувати місця поховань рідних існує здавна, проте через війну й дії окупантів сьогодні не всі можуть це зробити. Проте й без фізичних відвідин могил рідних можна молитовно згадати їх у своїх домівках та храмах.
«Не забудьте добрим словом пом’янути й тих полеглих українців, кого ви особисто не знали, але хто своє життя поклав за нашу незалежність. За час повномасштабного вторгнення росії дуже багато могил наросло по всіх куточках нашої країни – так багато полягло наших борців за волю, наших захисників, воїнів, а також невинних жертв окупації, страчених мирних жителів, замордованих полонених… Наша молитва за них в ці поминальні дні у храмі або на їхніх могилах буде від нас щирою подякою за їхній подвиг, їхні муки, їхню відвагу і недаремну смерть. Бо ми продовжуємо їхню благу справу – боремося з ворогом і захищаємо рідну землю», – підкреслив Митрополит Епіфаній.
Предстоятель ПЦУ також зауважив: відвідуючи за можливості могили рідних, варто пам’ятати саме про молитовний, а не матеріальний вимір: «Щиро там помоліться, згадуйте, діліться великодньою радістю, принесіть пасхальний хліб, але не робіть на кладовищах нічого непотрібного і зайвого, того, що буде не на користь, а на шкоду і вам, і вашій громаді, і Церкві. Скидайте старе ярмо непотрібних забобонів і невластивих нам звичаїв. Прагніть того, аби принести на могили ваших рідних не стільки їжу та пиття і влаштувати там нікому не потрібне застілля, скільки – вашу щиру молитву, теплі спогади, вдячність і поважне християнське ставлення як до спочилих, так і одне до одного, до живих».
Повязані записи
