Розповідає єрм. Юстин Бойко, синкел у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ.
Сьогодні сповнюється 90 років від того дня, коли до вічності переставився перший протоігумен Василіян після Добромильської реформи ієромонах Платонід Петро Філяс. Сьогодні його ім`я є більш відоме хиба що в колах його співбратів у монашестві або ж серед дослідників. Але напочатку минулого століття він був дуже добре знаною особистістю не тільки у церковних, але у суспільно-політичних колах. Адже саме він був членом ради та співавтором Конституції ЗУНР.
Його місія і роль в УГКЦ, а особливо його співпраця з митрополитом Андреєм Шептицьким, заслуговують окремого монографічного опрацювання. А сьогодні, я хотів би представити зацікавленому читачеві про один з проектів цього славного Василіянина, про який багато хто, мабуть, взагалі не знає.
Після того, як Папа Лев XIII Апостольским Листом «Singulare Praesidium» від 12 травня 1882 року задумав оновити монахів Василіян, 15 червня того ж року офіційно розпочалася Добромильська реформа. ЇЇ проводили Єзуїти на базі Добромильського монастиря св. Онуфрія, звідки походить її назва. Добромильська реформа тривала до 18 квітня 1904 року, доки Конгрегація Пропаганди Віри вирішила передати провід Чину у руки реформованих Василіян.
Першим протоігуменом рефомованого Чину Василіян став саме о. Платонід Філяс. На його плечі спало нелегке завдання попровадити реформу далі, оскільки поза Добромилем не усі василіянські монастирі радо сприйняли її. Для цього потрібно було багато часу, терпеливості і мудрості, щоб переконати інші монастирі увійти до складу реформованого Чину. Одним з таких нереформованих монаших осередків Василіян був і монастир у Золочеві.
У ЦДІАЛ у фонді № 358, опис 2, справа № 326 збереглося досить обширне і цікаве листування о. Платоніда Філяса з митрополитом Андреєм, яке вартує окремої уваги. Опрацьовуючи його, мою увагу привернув один дуже цікавий лист, у якому протоігумен реформованих Василіян пропонує Митрополиту розв`язку з монастирем у Золочеві.
Знаючи про те, що митрополит Андрей на той час перебуває у Римі, він інформує його, що частини монахів Золочівського монастиря нереформованих Василіян виявила готовність визнати Добромильську реформу та новий Уряд, а також підпорядкуватися йому. Отець Платонід, будучи добрим правником, вважає, що така заява з їхньої сторони потребує письмового оформлення. На цій підставі можна було б рухатися дальше з оформленням їхнього офіційного статусу.
Виглядає також на те, що попередньо між о. Платонідом і Митрополитом вже була розмова про долю Золочівського Василіянського монастиря, в часі якої протоігумен запропонував передати його Студитам, які на той час мали свою головну обитель у Скнилові під Львовом та робили перші кроки після свого відновлення митрополитом Андреєм. Він стверджує, що для Василіян цей монастир не є придатний для їхньої місії, а для Студитів, як для монахів, він би цілком надавався, оскільки має у власності багато поля і лісу. Отець Платонід пропонує різні варіанти передачі монастиря Студитам, стверджуючи при цьому, що деталі умови можна буде змінити після повернення Митрополита до Львова.
Ця пропозиція протоігумена реформованих Василіян через ближче незнані обставини не була прийнятою, але вона увійшла у історії, зокрема завдяки листові, який бажаю представити зацікавленим цією тематикою дослідникам чи взагалі любителям цікавих історичних фактів. Мову та стиль листа залишаю такими, як вони виступають в оригіналі.
«Львів, 5.11. [19]09
Ексцеленцийо,
Припізнив єм ся з листом в справі оо. Василиян старших і їх раду. Пишу тому до Риму в надії, що лист мій застане Ексцеленцию в Колегії.
Наші оо. Консультори думають зділати так: Понеже нам не прислуговує право накидатися отцям нереф[ормованим] з радами, а з другої сторони не видимо можности, щоби они вибирали собі протоігумена з поміж себе, а надто о. Грицак і о. Косак вже заявили готовість узнавати наш уряд за свій, проте уважалибисьмо за найсимпатичнійшу дорогу таку, єслиби Ваша Ексцеленция по повороті до краю зволили звернутися з запитанням до оо. нереформованих, чи годяться они на се, щоби протоігумен Вас[иліян]. реформованих був їх протоігуменом і сповняв для них уряд настоятеля головного в границях, як се дотепер було у них в звичаю. Єсли годяться, нехай би на се дали відповідну деклярацію. На підставі єї, Конгр[еграція]. de Prop[aganda] fide видалаби рескрипт прилучення позіставших монастирів до нашої управи. Єслиби не годилися, то як думають они зарадити бракови головного настоятеля.
Думаю, що се відповідалоби також інформації, яку дала Конгрегация в своїм рескрипті до Ексцеленциї.
Ще згадував я Ексцеленциї, що ми дуже радо відступилиби монастир Золочівський для Бр. Студитів, Ексцеленция питали в якій би то мало бути формі.
Отже думаємо, що форма винайму на літ 12-25 або й 50 була би найвідповіднійшою.
Є при монастирі поля 25 моргів зараз таки в одній парцелі коло дому; опісля є 60 моргів в присілку Зозулі; в кінци є млин і 30 моргів за Золочевом о 3 кілометри від монастиря і 2 морги (лихого) лісу в […]. Те все готові ми відступити в наєм за обов`язок оплати податків, асекурациї і потрібних реставраций і удержованя сотрудників в мійскій парохії. На себе взялибисьмо лиш цінні папері, яко фундаційний папір, котрий рівняєся щось 40 000 корон.
Впрочім се лиш є передвступний проєкт. Ми думаємо, що моглибисьмо той монастирок і на віки відступити Бр. Студитам, бо він для нас не надаєся ні на тепер, ні мабуть і в будучності.
Цілуючи руці Ексцеленції остаю слуга […]
Плятонід ЧСВВ»
Матеріал надав о. Юстин Бойко
Повязані записи
