Інколи важко збагнути і погодитися із християнським вченням про причини війни. Запитуєш себе за що ж страждає наш народ? І скільки ще треба перетерпіти українському народові, для того, щоб настав мир та спокій на нашій землі? Якщо подивитися в історію нашого народу, то це суцільна низка страждань, воєн, поневолення та голодоморів; все, як у біблійного народу.
Недаремно представники Кирило-Мефодієвського товариства всередині ХІХ ст. свою програму пов’язали з біблійними мотивами, назвавши її “Книга буття українського народу”. До теми причин війни не раз прибігали святителі, церковні письменники, наприклад, св. Микола Сербський говорить, що жоден народ не може жити мирно, грішачи проти Божого закону. Гріх є збудником війни; і як би грішний народ не виявляв своєї миролюбності, війна повинна його уразити. Тоді, читаючи про таке у св. Миколи Сербського, запитую себе: “Народе український чи ти такий грішний?. За що тобі такі випробовування?”. Далі знаходимо у св. Миколи Сербського і такі слова: “Гріхи начальників народу є причиною війни і поразки; через гріхи і беззаконня богоборчих начальників народу страждає і народ, а держава, втративши самостійність і свободу, пропадає”. Ще важче читати ці рядки повчань святителя ХХ століття. Але ось в його повчаннях ми знаходимо трохи втішливого для себе: “Заради чесноти достойних начальників Господь дарує народу мир і благоденство; заради чесноти начальників Господь відводить ворогів і дарує йому перемогу; якщо ж начальник загордяться своєю силою, чи мудрістю, чи багатством (яке дарується їм Богом) і відпадуть від Бога, то Господь строго карає і начальників, і народ; бути достойним начальником народу означає бути з Єдиним і Живим Богом і в усьому слухатися Його заповідей”. Як хотілося б, щоб ці слова прочитали і вникли в них ті, хто керує нами, хто викликався на служіння народові.
Є ще один висновок про війну, який витікає із біблійного богослів’я, коли хід війни і її причини повністю залежні від Бога. Про це ми дізнаємося з книги ІІ-ої Паралипоменон Старого Завіту: «Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа» (2 Пар. 20, 14-15). Ось особливо влучними є слова «не бійтеся і не жахайтеся…, бо не ваша війна, а Божа», а якщо війна ця Божа, то хто нас тоді переможе, і хто відважиться з Богом та Його Промислом воювати? Якби гірко нам не було, і ще більше ми не погоджувалися б з цим – до цих слів Божих нам треба всім дослухатися і робити правильні висновки. Недаремно, коли в нашого Святійшого Патріарха Філарета запитали: “Коли припиниться війна на Донбасі?”, – то він відразу відповів, – “коли там народ покається”.
Митрополит Димитрій (Рудюк)
Повязані записи
